Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Пшонки М.П.,

суддів: Гончара В.П., Євграфової Є.П.,

Сімоненко В.М., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами, третя особа ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року,

22 вересня 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами, третя особа ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Посилалась на те, що з 12 лютого 2008 року працювала на посаді завідувача відділенням № 1 Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами. Наказом головного лікаря Поліклініки від 25 серпня 2010 року її було звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов’язків на підставі п.1 чт. 41 КЗпП України (322-08) . Вважаючи звільнення незаконним, просила визнати наказ від 25 серпня 2010 року № 174-к про її звільнення незаконним, поновити її на роботі, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від

17 листопада 2010 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано незаконним наказ головного лікаря № 174-к від 25 серпня 2010 року Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами про звільнення ОСОБА_3 з посади завідувача відділення № 1. Поновлено ОСОБА_3 на посаді завідувача відділення № 1 з 25 серпня 2010 року, стягнуто з Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами на користь ОСОБА_3 16008 грн. 84 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі та стягнення середньомісячного заробітку на користь в розмірі 4855 грн. 23 коп. допущено до негайного виконання. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року рішення районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі Державний заклад "Поліклініка № 2" Державного управління справами просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеною з таких підстав.

Судом встановлено, що 12 лютого 2008 року ОСОБА_3 була прийнята на посаду завідувача відділення № 1 Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного Управління справами.

8 липня 2010 року на підставі рапорту матеріально відповідальної особи відділення № 1 старшої сестри медичного відділення № 1 ОСОБА_5 від 3 червня 2010 року комісією був складений Акт про результати службового розслідування щодо факту відсутності медичного апарату "Sonopuls LS491". В акті, зокрема, зазначено, що медичний апарат"Sonopuls LS491", заводський номер 14397, інвентарний номер 10470556, вартістю 30500 грн. без узгодження з керівництвом поліклініки, без розпорядчих документів керівника Державного управління справами був отриманий завідувачем відділення № 1 ОСОБА_3 та з її слів переданий колишньому заступнику керівника ДУС ОСОБА_6 для лікування прикріплених пацієнтів на дому. В акті вказано, що таким чином завідувач відділення № 1 ОСОБА_3 порушила п. 1.2 Положення про відділення № 1 Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами та п. 2.6 Посадової інструкції завідувача відділення № 1, вчинивши одноразове грубе порушення трудових обов’язків, яке виявилось у відсутності контролю за збереженням матеріальних цінностей у відділені № 1 та перевищенні службових повноважень.

9 липня 2010 року головним лікарем Державного закладу "Поліклініка № 2" ОСОБА_4 було видано наказ № 54 про звільнення завідувача ОСОБА_3 з роботи за грубе порушення трудових обов’язків. Наказом головного лікаря № 174-к від 25 серпня 2010 року ОСОБА_3 було звільнено на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України з 25 серпня 2010 року, оскільки ОСОБА_3 перебувала на лікарняному, отже фактичним днем звільнення є перший день її виходу на роботу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що відповідно до п.1.1. Положення про відділення № 1 Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами, відділення № 1, завідувачем якого була ОСОБА_3, є структурним підрозділом Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами. Пунктом 1.2. Положення визначено, що питання щодо забезпечення господарської діяльності у відділенні № 1 вирішується керівництвом поліклініки за дорученням заступника керівника Державного управління справами, отже, відділення № 1 є структурним підрозділом, яке не приймає участі в управлінні закладом, зокрема участі в управлінні його адміністративно-господарській діяльності, а тому ОСОБА_3 до керівних органів закладу здоров’я не входить, отже звільнення її за п.1 ст. 41 КЗпП України є безпідставним.

Разом з тим, такий висновок є помилковим.

Крім підстав, передбачених ст.. 40 КЗпП України (322-08) , стаття 41 цього Кодексу встановлює додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Так, відповідно до п.1 ст. 41 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

За змістом цієї норми з ініціативи власника трудовий договір може бути розірвано не тільки з керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу) за умови одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

Якщо керівник підприємства, установи, організації – це завжди керівник юридичної особи, то керівник філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу може очолювати підрозділ, який не має юридичного статусу, але за обсягом повноважень він (керівник) виконує організаційно-розпорядчі функції, несе відповідальність за роботу структурного підрозділу.

З огляду на наведене, при розгляді позову про визнання незаконним наказу про звільнення особи за п. 1 ст. 41 КЗпП України суд повинен встановлювати, чи була особа керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності або філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу, а також чи вчинено нею одноразове грубе порушення трудових обов’язків.

При вирішенні питання, чи відноситься керівник до осіб, трудовий договір з яким може бути розірваний на підставі ч.1 ст. 41 КЗпП України, слід також враховувати як майнову, так і територіальну відокремленість структурного підрозділу, який він очолює, а також брати до уваги, що за загальними положеннями про організаційну структуру підприємства, які визначені у статті 64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Отже, особи, які очолюють такі підрозділи, мають статус керівника відокремленого підрозділу, який виконує організаційно-розпорядчі функції.

Встановлено, що згідно з Положенням про відділення № 1 Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами, затвердженого головним лікарем Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами 15 грудня 2008 року, відділення № 1 є структурним підрозділом Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами.

Посадовою інструкцією завідувача відділення № 1 Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами, затвердженою головним лікарем Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами 15 грудня 2008 року, визначено, що завідувач відділення № 1 здійснює керівництво структурним відділенням № 1, організовує лікувально-профілактичну та адміністративно-господарську діяльність відділення № 1

Пунктами 2.7, 2.13 Посадової інструкції встановлено, що завідувач відділення здійснює контроль над забезпеченням належних санітарно-гігієнічних умов функціонування відділення № 1 та несе відповідальність за стан роботи підрозділу та рівень медичного обслуговування хворих.

За неналежне виконання функціональних обов’язків, передбачених "Положенням про відділення № 1" завідувач несе відповідальність (а.с.а.с.45-53).

Зміст та обсяг функціональних обов’язків завідувача відділення № 1, передбачених "Положенням про відділення № 1" та посадовою інструкцією, дає підстави вважати, що завідувач відділення № 1 є керівником відокремленого підрозділу, який здійснював організаційно-розпорядчі функції.

Відповідно до п.1.4, 1.5 Посадової інструкції завідувача відділення № 1 Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами завідувач відділення з організаційних питань та з питань організації і впровадження лікувально-профілактичної допомоги підпорядковується заступнику Керівника ДУС.

Задовольняючи позов, суди помилково виходили з того, що ОСОБА_3 не є керівником структурного підрозділу – відділення № 1 Поліклініки № 2, з огляду на що дійшли помилкового висновку, що ОСОБА_3, на власний розсуд розпорядившись матеріальними цінностями - (медичним апаратом "Sonopuls LS491", заводський номер 14397, інвентарний номер 0470556, вартістю 30500 грн.) шляхом передачі його без розпорядчих документів Керівника Державного управління справами колишньому заступнику Керівника Державного управління справами ОСОБА_6 для лікування прикріплених пацієнтів на дому згідно записом в журналі реєстрації руху медичної апаратури відділення (а..67-70), не здійснила грубе порушення трудових обов'язків.

За таких обставин вважати обґрунтованими висновки щодо задоволення позовних вимог немає підстав.

Згідно з вимогами статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав скасуванню.

Ураховуючи викладене, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні таких вимог.

Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2011 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Державного закладу "Поліклініка № 2" Державного управління справами, третя особа ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.