6-1966св10 Про стягнення страхової виплати - 23.03.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія", третя особа – публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", про стягнення страхової виплати, штрафних санкцій та відшкодування моральноїшкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (далі – ВАТ "СК "Гарантія"), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила стягнути з відповідача на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі – ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") страхову суму в межах заборгованості за кредитним договором від 29 січня 2007 року № 014/4006/81/51848, укладеним між її чоловіком, ОСОБА_5, та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", у сумі 505 тис. грн., інфляційні витрати в сумі 157 463 грн. 64 коп. і річні за прострочення виконання зобов’язання в сумі 30 133 грн. 97 коп., а всього 692 597 грн. 61 коп.; стягнути з ВАТ "СК "Гарантія" на її користь моральної шкоду в сумі 250 тис. грн.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 43 років помер її чоловік,

ОСОБА_5, який за життя, а саме, 29 січня 2007 року, уклав із ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" кредитний договір № 014/4006/81/51848, згідно з яким банк надав ОСОБА_5 кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 100 тис. доларів США строком до 24 січня 2024 року на будівництво власного житла. Вказані кошти були надані кредитором та одержані позичальником.

29 січня 2007 року ОСОБА_5 та ВАТ "СК "Гарантія" уклали договір № 12-1/07 добровільного страхування життя та здоров’я.

Звернувшись до ВАТ "СК "Гарантія" із заявою про виплату страхової суми, 29 вересня 2008 року вона отримала відповідь про відмову в здійсненні виплати.

Вважаючи, що ВАТ "СК "Гарантія" необґрунтовано відмовило у здійсненні страхової виплати вигодонабувачу, ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", позивачка просила суд її позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 березня

2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "СК "Гарантія" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" страхову суму в розмірі 505 тис. грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2010 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 інтересах ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2010 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення апеляційного суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд вважав, що смерть ОСОБА_5 не можна визнати нещасним випадком, а відтак його смерть не є страховим випадком. Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються на висновку експертизи від 18 грудня 20089 року № 951.

З висновком апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що 29 січня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір

№ 014/4006/81/51848, згідно з умовами якого ОСОБА_5 отримав кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 100 тис. доларів США строком до 29 січня 2024 року, процентна ставка за користування кредитом складає 13,5 % річних.

Відповідно до довідки ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" станом на

3 березня 2010 року заборгованість за кредитним договором становить: залишок по кредиту в сумі 96 235 доларів 66 центів США, в тому числі заборгованість за платежами в сумі 6 451 доларів 45 центів США; заборгованість за відсотками – 14 609 доларів 78 центів США; пеня за несвоєчасно сплачений кредит та за прострочені відсотки по кредиту –

144 779 грн. 04 коп.

29 січня 2007 року між ОСОБА_5 та ВАТ "СК "Гарантія" було укладено договір № 12-1/07 добровільного страхування життя та здоров’я. Предметом зазначеного договору є страхування майнових інтересів, пов’язаних зі здоров’ям та працездатністю ОСОБА_5, за кредитним договором № 014/4006/81/51848 від 29 січня 2007 року в розмірі поточної заборгованості ОСОБА_5 перед ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", але не більше страхової суми, яка складає 505 тис. грн.

Згідно з п. 4 договору, вигодонабувачем є ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до п. 6.1 договору добровільного страхування життя та здоров’я страховими випадками визнаються випадки, що відбулись раптово, без умислу та незалежно від волі застрахованого, після вступу в силу договору страхування та документально підтверджені події: смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку, первинна інвалідність застрахованого внаслідок нещасного випадку (1 та 2 група інвалідності).

Ризик настання нещасного випадку за цим страховим договором пов’язаний із настанням фінансової неможливості виконувати страхувальником свої зобов’язання за відповідними кредитами та заставним договором.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер у віці 43 років, про що в книзі реєстрації смертей 9 січня 2008 року зроблено відповідний актовий запис

9 січня 2008 року було видано лікарське свідоцтво про смерть № НОМЕР_1 з якого вбачається, що смерть настала внаслідок нещасного випадку поза виробництвом, хвороба (патологічні стани), що призвели до смерті:

а) механічна асфіксія; б) стороннє тіло в дихальних шляхах (блювотні маси в гортані).

Як убачається із постанови слідчого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області від 14 січня 2008 року в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 115, 119 КК України за фактом смерті ОСОБА_5, відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України в зв’язку з відсутністю складу злочину.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від

1 вересня 2008 року єдиною спадкоємицею майна ОСОБА_5 є його дружина, ОСОБА_3

ОСОБА_3 звернулася до страхової компанії з проханням виплатити страхове відшкодування вигодонабувачу, ВАТ "Райффайзен Банк Аваль, однак листом від 29 вересня 2008 року № 1767/08 їй було повідомлено про те, що ВАТ "СК "Гарантія" не має на даний час правових підстав для визнання факту смерті ОСОБА_5 страховим випадком.

За клопотанням ВАТ "СК "Гарантія" ухвалою від 2 березня 2009 року по справі було призначено судово-медичну експертизу з метою встановлення причин смерті ОСОБА_5 з медичної документації трупа, однак висновок експертизи від 18 грудня 2009 року № 951 не містить чітких відповідей на поставлені судом питання та ґрунтується на припущеннях, оскільки дані судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_5 при відсутності гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів від трупа не дозволили комісії категорично висловитися про причину смерті.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення сторін у справі та свідків, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про часткове задоволення позову.

При цьому суд обґрунтовано посилався на лікарське свідоцтво про смерть № НОМЕР_1 (а.с. 18), акт судово-медичного дослідження трупа

ОСОБА_5 № 11 та постанову слідчого СВ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області від 14 січня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_5 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України у зв’язку з відсутністю складу злочину.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог

ст. ст. 60, 309 ЦПК України не врахував, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, вважаючи, що смерть застрахованої особи не підпадає під дію

п. 6.1 договору страхування та не є смертю внаслідок нещасного випадку, посилаючись при цьому на висновок експертизи від 18 грудня 2009 року

№ 951, дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ