Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Гвоздика П.О., Мартинюка В.І.,

Кузнєцова В.О., Штелик С.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство Центральний ринок", треті особи: виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", про часткове скасування рішення третейського суду та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 28 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2010 року,

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство Центральний ринок" (далі – ТОВ "КП Центральний ринок"), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила скасувати рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 29 грудня 2008 року в частині визнання права власності на споруди, позначені на плані літ. 2А-1, літ. ВЄ-1, літ. 2Д, що знаходяться по вул. Шмідта, 2 в м. Дніпропетровську; зобов’язати комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі – КП "ДМБТІ") скасувати реєстрацію права власності ТОВ "КП Центральний ринок" на вказані вище об’єкти нерухомого майна.

Зазначала, що вона є співвласником нерухомого майна – приміщення АДРЕСА_2. На території сусідньої земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 2, ТОВ "КП Центральний ринок" самочинно побудувало критий павільйон літ. 2А-1 площею 332 кв. м, влаштувало торговий бокс літ. ВЄ-1 та навіс літ. 2Д впритул до стін належної їй будівлі без належного протипожежного розриву (зазору), тобто в порушення вимог Правил пожежної безпеки на ринках України, затверджених Наказом від 17 січня 2005 року № 30 Міністерства надзвичайних ситуацій України.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Захисники правопорядку" від 29 грудня 2008 року задоволено зустрічний позов ТОВ "КП Центральний ринок" до неї та визнано за ТОВ "КП Центральний ринок" право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 2, з урахуванням самочинно побудованого та переобладнаного нерухомого майна, без акта прийняття в експлуатацію на великий перелік об’єктів нерухомості (торгівельні бокси, павільйони).

Вважаючи, що таким рішенням третейського суду порушено її права, посилаючись на положення ст. 331, 375, 376 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), позивачка просила суд її позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від

28 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2010 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оспорюваним рішенням третейського суду права та інтереси

ОСОБА_3 не порушені, доводи позивачки про порушення ТОВ "КП Центральний ринок" будівельних та пожежних норм спростовані відповідними документами, наданими відповідачем, отже у позивачки відсутні правові підстави ставити питання про часткове скасування вказаного вище рішення третейського суду.

Проте з таким висновком погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачено, що експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва забороняється.

Згідно з п. 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) , державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого

постановою Кабінету міністрів України від 18 жовтня 2006 року № 1434 (1434-2006-п) , інспекція є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуду і йому підпорядковується.

Згідно з п. 3 вказаного положення основними завданнями Державної архітектурно-будівельної інспекції є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Відповідно до п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923 (923-2008-п) , прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Відповідно до п. 7 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (923-2008-п) інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю проводить підсумкову перевірку відповідності збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та готовності його до експлуатації.

Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з підстав, передбачених ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди".

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 просила скасувати рішення третейського суду на підставі ст. 51 Закону України "Про третейські суди".

Відповідно до Закону України "Про третейські суди" (1701-15) третейський

суд – це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України (254к/96-ВР) одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч.5 ст. 55 Конституції України).

Ураховуючи положення ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, Закону України "Про третейські суди" (1701-15) та ст. 17 ЦПК України третейський суд як недержавний орган за цим Законом (1701-15) має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов’язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

Указаних положень Закону суди не врахували, взагалі не дослідили третейську угоду, яка в матеріалах справи відсутня.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди посилалися на те, що визнанням за ТОВ "КП Центральний ринок" права власності на самочинно побудовані об’єкти нерухомості права позивачки не порушено, не надавши при цьому належної оцінки нормам ст. ст. 331, 375, 376 ЦК України, на які посилалась позивачка.

У своєму рішенні третейський суд зазначив загальну норму набуття права власності, а саме ст. 328 ЦК України.

Перевіряючи за позовом ОСОБА_3 рішення третейського суду, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги, що ст. 331 ЦК України, яка регулює порядок набуття права власності на новостворене майно, не передбачає можливості виникнення права на таке майно на підставі рішення суду.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від

28 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2010 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальне підприємство Центральний ринок", треті особи: виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", про часткове скасування рішення третейського суду та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.