6-21330св11 Про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 21.03.2011 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури" на рішення апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2011 року,

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до наказу Одеського професійного будівельного ліцею №56 від 11 серпня 2008 року вона з 12 серпня 2009 року була звільнена з займаної посади в зв’язку з припиненням діяльності юридичної особи. З довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців їй 19 квітня 2010 року стало відомо, що державний професійно-технічний навчальний заклад "Одеський професійний будівельний ліцей" було не ліквідовано, а проведено реорганізацію в ДПТНЗ "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури", а, таким чином, порушено її права при звільненні..

Позивачка просила суд поновити її на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний будівельний ліцей" та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки вона була звільнена без згоди профспілкової організації, а установа, в якій вона працювала, не ліквідована та не виключена з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб.

Рішенням Малинівського районного суду м. Одеси від 7 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2011 року рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволений. Позивачку поновлено на посаді заступника директора навчально-виховної роботи державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний будівельний ліцей". Стягнуто з відповідача на користь останньої середній заробіток за час вимушеного прогулу 18 702, 90 грн. та у дохід держави судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2011 року, оскільки воно ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, залишивши в силі рішення суду першої інстанції,

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позов є необґрунтованим оскільки позивачку було звільнено з роботи згідно п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з припиненням діяльності навчального закладу на законних підставах з дотриманням вимог ст. 49-2 КЗпП України. При цьому суд посилався також на пропуск останньою строку позовної давності для звернення до суду для вирішення трудового спору.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовував свої висновки тим, що факт реорганізації ДПТНЗ "Одеський професійний будівельний ліцей" не може служити підставою для припинення дії трудового договору укладеного між сторонами на невизначений строк, за п.1 ч.1. ст. 40 КЗпП України, що процедура скорочення чисельності, або штату працівників при звільненні не проводилась, що строк на звернення до суду для вирішення трудового спору пропущений ОСОБА_1 з поважних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Статтею 3 ЦПК України передбачено що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом (1618-15) , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

При цьому встановлені ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються судом незалежно від заяви сторін і пропущення такого строку є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Статтею 234 КЗпП України передбачена можливість поновлення судом строків у разі пропуску їх з поважних причин.

Як правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи заступником директора з навчально-виховної роботи державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний будівельний ліцей" Відповідно до наказу Одеського професійного будівельного ліцею №56 від 11 серпня 2008 року була звільнена з займаної посади з 12 серпня 2009 року в зв’язку з припиненням діяльності юридичної особи. В цей же день остання ознайомлена з наказом про звільнення та їй була видана трудова книжка.

Вищезазначені обставини сторонами визнаються та не оспорюються.

З роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у його постанові "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) п.4, вбачається, що встановлені статтями 228, 233 строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк, поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Приходячи до висновку поважності пропуску строків позовної давності для звернення до суду за вирішенням трудового спору, суд апеляційного суду зазначив, що ОСОБА_1 лише 19 квітня 2010 року дізналася про порушення свого права при отриманні довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про те, що учбовий заклад, де вона працювала, не ліквідований, а реорганізований та не виключений з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Такі висновки суду є передчасними.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів,висновків експертів

На аркуші справи 114-117 є довідка Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно відповідача, за отриманням якої позивачка зверталася 23 листопада 2009 року, тобто по закінченню строку позовної давності на звернення до суду з підстав незаконності звільнення. Отримавши зазначену вище довідку, ОСОБА_1 звертається повторно за її отриманням іще і 19 квітня 2010 року, але лише 28 квітня 2010 року – до суду, пред’являючи позов до відповідача.

Зазначені обставини судом апеляційної інстанції не перевірено, оцінка їм не надана.

Визнаючи що звільнення позивачки відбулося з дотриманням вимог ст. 49-2 КЗпП України, і що при цьому останньою було порушено строки звернення до суду для вирішення спору, суд першої інстанції, ухваляючи рішення, не з’ясував з яких же саме підстав він вважав за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позову: по суті за необґрунтованістю позовних вимог чи за пропуском строку позовної давності. На зазначені розбіжності суд апеляційної інстанції уваги не звернув і своїх висновків з цього приводу не зробив.

При таких обставинах рішення апеляційного суду не можна вважати обґрунтованим та ухваленим у повній відповідності з вимогами закону

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суду перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 304 ЦПК України встановлено порядок розгляду справи апеляційним судом, відповідно до якого справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду, підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд в зв’язку з порушенням норм процесуального права, що унеможливили в становлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу державного професійно-технічного навчального закладу "Одеський професійний ліцей будівництва та архітектури" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2011 року скасувати. Справу передати на новий апеляційний розгляд до апеляційного суду Одеської області.