Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів Кузнєцова В.О., Штелик С.П.,

Мартинюка В.І., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 6 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 22 листопада 2010 року,

У вересні 2009 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення. В обґрунтування позову зазначало, що 28 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, за умовами якого в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 25 вересня 2007 року, житловий будинок АДРЕСА_1 передано в іпотеку. ОСОБА_5 умови кредитного договору не виконувалися і утворилась заборгованість, тому рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2009 року звернуто стягнення на предмет іпотеки і виселено ОСОБА_5 з будинку без надання іншого жилого приміщення. Оскільки у спірному будинку проживають ОСОБА_3, ОСОБА_4, які добровільно виселятися з будинку відмовляються, ЗАТ КБ "ПриватБанк" просило на підставі ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 Житлового кодексу України виселити їх з цього будинку без надання іншого жилого приміщення

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 6 вересня 2010 року позов ЗАТ КБ "ПриватБанк" задоволено: виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з жилого будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення: стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 22 листопада 2010 року рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 6 вересня 2010 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушують питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 лютого 2009 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним 25 вересня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 і останнього виселено з цього будинку.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не є особами, відносно яких встановлені певні обмеження щодо виселення. Крім того, у 2008 році банком у встановленому законом порядку надсилалося на адресу ОСОБА_3 повідомлення про виселення (а.с. 9), тому відповідачі відповідно до положень ч. 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 ЖК України підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Проте, з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, які разом із розпискою надсилаються поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності – відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення ( ч. 3, 4 ст. 76 ЦПК України).

У порушення зазначених норм закону 6 вересня 2010 року суд розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_4, докази про належне повідомлення його про день розгляду справи відповідно до ст.ст. 74, 76 ЦПК України в матеріалах справи відсутні.

Ураховуючи викладене, наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, адресоване ОСОБА_4 та лист начальника ЦПЗ № 2 від 18 серпня 2010 року № 691 (а.с 162-164), не можна визнати підтвердженням належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи .

Крім того, у ч. 1 ст. 40 Закону України"Про іпотеку" зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дні отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Проте суди, у порушення цих норм права, а також ст.ст. 212- 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули; не встановили чи дотримана процедура щодо виселення ОСОБА_4, оскільки, у матеріалах справи відсутнє письмове повідомлення ОСОБА_4, який також мешкає у спірному будинку про виселення з будинку (письмова вимога про добровільне звільнення ним будинку). Таке повідомлення банком надсилалося лише ОСОБА_3 (а.с 9) і не містило вимоги про виселення на той час неповнолітнього ОСОБА_4

Суди не звернули уваги, що на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ч. 3 ст. 109 ЖК України щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, не перевірили, чи відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями, в розумінні вимог ст. 3 ЦПК України щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 6 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 22 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.