Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ в складі:

Головуючого: Штелик С.П.,

Суддів: Дем'яносова М.В., Касьяна О.П.,

Коротуна В.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 листопада 2012 року,

У травні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ним та банком 19 квітня 2008 року на суму 4128 грн із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних на строк до 19 квітня 2010 року. Просив стягнути з відповідача

13 295,96 грн, з яких: 3586,66 грн - заборгованість за кредитом;

333,08 грн - заборгованість за процентами; 693,65 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом; 7573,33 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. - штраф як фіксована частина;

609,33 грн - штраф як складова частина.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 серпня 2011 року до участі у справі залучено правонаступника відповідача, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_3

Заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 жовтня 2012 року позов задоволено частково. З ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_4, у розмірі 5722,63 грн Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 21 листопада

2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_4, банк виконав зобов'язання, видав йому кредитні кошти, проте боржник свої зобов'язання за кредитом своєчасно не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість. Оскільки боржник ОСОБА_4 помер

20 липня 2010 року, його спадкоємцем є ОСОБА_3, який своєчасно подав заяву про прийняття спадщини та був залучений до справи як правонаступник відповідача, саме з нього підлягає стягненню заборгованість. При визначенні розміру заборгованості суд першої інстанції виходив з того, що нараховані банком пеня в розмірі 7573,33 грн та штрафи є подвійною відповідальністю за невиконання зобов'язання, та відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що банк, дізнавшись про смерть боржника, із відповідною заявою у встановлений законом строк до спадкоємців боржника не звертався, після заміни боржника його правонаступником

ОСОБА_3 позовних вимог не змінював, отже підстав для застосування ст. 1282 ЦК України немає.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом встановлено, що 19 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір на суму 4128 грн із сплатою відсотків в розмірі 12 % річних на строк до 19 квітня 2010 року.

Оскільки боржник не виконував зобов'язання за кредитним договором, банк у травні 2011 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 13 295,96 грн.

Під час судового розгляду встановлено, що боржник

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернувся ОСОБА_3, проте свідоцтво про право на спадщину ним не отримано (а.с. 24).

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 серпня 2011 року проведено заміну відповідача на його правонаступника - ОСОБА_3

За ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. За ч. 2 ст. 37 ЦПК України, усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Дійшовши висновку про те, що Банк як кредитор не змінював підстави позову та не звертався з позовом до спадкоємця -

ОСОБА_3, отже у задоволенні позову до спадкоємця слід відмовити, апеляційний суд не врахував наведених вимог закону та не звернув уваги на те, що у випадку заміни судом сторони-відповідача на правонаступника за умови, що позивач-кредитор не заперечує проти такої заміни, позивач не зобов'язаний звертатись до правонаступника з окремими позовними вимогами або уточнювати позов в частині відповідача.

Крім того, відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

За ч. 4 цієї статті, кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

За змістом наведених вимог закону та на підставі ст. ст. 212- 214 ЦПК України, при вирішенні позову кредитора до спадкоємця боржника судам необхідно встановити та вказати в рішенні час, коли кредитор дізнався або міг дізнатись про смерть боржника, з'ясувати питання, чи звертався кредитор у встановленому законом порядку до спадкоємця боржника із вимогою про необхідність виконання зобов'язання, встановити вартість спадкового майна, та залежно від встановлених обставин з'ясувати, чи не виникли підстави для застосування наслідків, передбачених ч. 4 ст. 1281 ЦК України.

Вирішуючи спір, апеляційний суд на наведені положення закону уваги не звернув, повністю не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначився із характером правовідносин, що виник між сторонами та правовою нормою, яка підлягає до застосування, тобто допустив такі порушення норм ст.ст. 212- 214 ЦПК України, які призвели до неправильного вирішення спору, а тому рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від

21 листопада 2012 року скасувати.

Справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.