6-4521св10 Про визначення порядку користування квартирою та зобов’язання звільнити кімнати - 16.03.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою, зобов’язання звільнити кімнати, вселення в квартиру, зобов’язання привести кімнату в попередній стан та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2010 року,

У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визначити порядок користування квартирою, зобов’язати відповідачів звільнити кімнату № 922, привести кімнату в попередній стан та стягнути з відповідачів на її користь 5 тис. грн. моральної шкоди.

Посилаючись на те, що 21 грудня 2003 року адміністрацією виробничого об’єднання "Хімпром" (далі – ВО "Хімпром") їй було надано ордер № 22 на право поселення в гуртожиток, розташований по

АДРЕСА_1 на одне ліжко-місце до кімнати № 922, однак відповідачі перешкоджають їй вселитися до вказаної кімнати, просила її позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 вересня

2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2010 року, в позові ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 29 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 2 листопада 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з нормами ст. 58 Житлового кодексу України (далі – ЖК України (5464-10) ) єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер.

Також особа може набути право на вселення в жиле приміщення на підставі судового рішення про визнання права користування жилою площею.

Судом встановлено, що 21 грудня 2003 року позивачці ОСОБА_3 адміністрацією ВО "Хімпром" було надано ордер № 22 на ліжко-місце в кімнаті № 922 у гуртожитку, що розташований по АДРЕСА_1

Оскільки ОСОБА_4 чинила перешкоди ОСОБА_3 у вселенні в кімнату № 922, остання звернулася до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 травня 2006 року позов ОСОБА_3 задоволено та зобов’язано ОСОБА_4 звільнити ліжко-місце в кімнаті № 922, яке виділено ОСОБА_3 на підставі ордера.

Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 травня

2007 року в частині зобов’язання ОСОБА_4 звільнити ліжко-місце в кімнаті № 922 у гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1 яке виділено ОСОБА_3 на підставі ордера № 922 від 21 грудня 2003 року, роз’яснено, що вищезазначене судове рішення не може бути виконане, оскільки кімнати № 921 та № 922 приватизовані ОСОБА_4 і ОСОБА_5, про що останнім видано свідоцтво про право власності на житло від 15 серпня 2006 року.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 9 лютого

2009 року скасовано п. 1.30 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1856 від 15 серпня 2006 року "Про приватизацію державного житлового фонду", визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 15 серпня 2006 року на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1856 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1. У позові

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання ордеру на житлове приміщення недійсним відмовлено.

Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 2 жовтня

2009 року в задоволенні подання Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про встановлення порядку та способу виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 12 травня 2006 року про зобов’язання ОСОБА_4 звільнити ліжко-місце в квартирі АДРЕСА_1 відмовлено, оскільки згідно з рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 22 червня 2006 року № 1435 змінено статус будинку АДРЕСА_1 з гуртожитку на будинок для малосімейних, у зв’язку з чим відбулася зміна нумерації кімнат, згідно з якою кімнати № 921 та № 922, що була предметом спору та яку зобов’язано ОСОБА_4 звільнити, стала окремою квартирою № 146, в якій проживають ОСОБА_4, ОСОБА_5 і малолітня ОСОБА_7, а ліжко-місце в указаній квартирі відсутнє.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 10 грудня 2009 року ухвала Замостянського районного суду м. Вінниці від 2 жовтня 2009 року залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вважав, що у позивачки відсутні підстави для вселення в спірне житлове приміщення виходячи з того, що ордер їй було видано на заняття ліжко-місця в кімнаті гуртожитку для одинаків, однак на підставі даного ордеру вона не може реалізувати своє право на вселення до квартири АДРЕСА_1, оскільки відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради змінився статус указаного вище будинку АДРЕСА_1 з гуртожитку на житловий будинок для малосімейних та реконструйований будинок для малосімейних у встановленому законом порядку було прийнято в експлуатацію.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, то касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення – залишити без змін.

Керуючись ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ