Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С. Гримич М.К.
Колодійчука В.М. Умнової О.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 05 вересня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 16 травня 2006 року ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у розмірі 2 тис. доларів США зі сплатою 13 % річних на строк до 2016 року. У результаті порушення умов кредитного договору утворилася заборгованість на загальну суму 4 621,35 доларів США. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 4 621,35 доларів США, що еквівалентно 36 832 грн. 18 коп., яка складається з основної заборгованості у розмірі 1 999,84 доларів США, заборгованості за відсотками у розмірі 1 981,70 доларів США, комісії за користування кредитом у розмірі 360 доларів США, штрафу (фіксована частина) у розмірі 62,74 доларів США та штрафу (процентна складова) у розмірі 217,08 доларів США.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 3 090,65 доларів США, що еквівалентно 24 725 грн. 20 коп. Розподілено судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 05 вересня 2012 року рішення районного суду в частині відмови у стягненні фіксованої частини суми штрафу скасовано. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» штраф у розмірі 500 грн. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить змінити рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача штрафу, пені, комісії та відсотків, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рішення апеляційного суду в частині задоволення позову та стягнення з відповідача основної заборгованості не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається (ст. 335 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив із того, що одночасне нарахування пені та штрафу за одним кредитним договором суперечить законодавству України, оскільки передбачає подвійну цивільно-правову відповідальність за одне й те саме правопорушення.
Частково скасовуючи рішення районного суду та стягуючи 500 грн. штрафу, апеляційний суд виходив із того, що процентна складова штрафу передбачена умовами кредитного договору та не суперечить закону. Залишаючи без змін рішення районного суду в частині відмови у стягненні заборгованості за підвищеною відсотковою ставкою, суд виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження повідомлення відповідача про таке підвищення. Крім того, відмовляючи у стягненні комісії, апеляційний суд послався на те, що умовами кредитного договору не встановлено розміру та порядку її нарахування. З іншими висновками районного суду апеляційний суд погодився.
Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами встановлено, що за умовами кредитного договору від 16 травня 2006 року ОСОБА_3 отримав кредитні кошти у розмірі 2 тис. доларів США зі сплатою 13 % річних на строк до 2016 року. Проте, внаслідок порушення умов кредитного договору утворилася заборгованість.
Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З урахуванням наведених норм права, а також положень ст. 611 ЦК України сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов'язання незалежно від виду неустойки (штрафу або пені).
Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Застосувавши зазначені положення закону апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до п. 5.1 умов договору та правил надання банківських послуг, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1,25 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення. Також відповідно до п. 5.3 указаного кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.
Отже, умовами кредитного договору було передбачено обов'язок позичальника сплачувати пеню й штраф за порушення кредитних зобов'язань, але за різних підстав та за різні порушення зобов'язання: за порушення строку платежів і за порушення графіку платежів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Апеляційний суд, стягуючи з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» фіксовану частину штрафу та відмовляючи у стягненні процентної складової штрафу, не навів правового обґрунтування, чому до спірних правовідносин п. 5.3 указаного кредитного договору не застосовується.
Відтак, апеляційному суду слід встановити, чи не було подвійного нарахування неустойки (штрафу й пені) за один і той же період.
Крім того, суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України не дав належної оцінки доводам банку про правомірність підвищення відсоткової ставки по кредитному договору та належне повідомлення про це позичальника.
Так, п. 5.3 умов та правил надання банківських послуг, з якими відповідач погодився підписавши заяву (а.с. 6) встановлено, що банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картковому рахунку згідно п. 4.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.
Пунктом 4.9 указаних умов та правил передбачено, що банк не рідше одного разу на місяць, способом зазначеним у заявці, повинен надати держателю виписку про стан картрахунку і про виконані за минулий місяць операції по картрахунку. При підключенні клієнта до системи Інтернет-банкінг (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobile-банкінг, банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції СМС-повідомлень. Разом з тим, відповідно до п. 6.3 відповідач зобов'язаний отримувати виписки про стан картрахунку та про виконані операції по картрахунку.
Зазначені умови договору погоджені сторонами (ст. 627 ЦК України).
У порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд наведеному належної оцінки не дав, не перевірив чи підключений відповідача до системи Інтернет-банкінг (Приват24) або Mobile-банкінг, а, відтак, чи повідомлявся він про зміну процентної ставки за кредитом за допомогою цих систем.
Оскільки апеляційний суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, його рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 05 вересня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
М.К. Гримич
В.М. Колодійчук
О.В. Умнова