Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Євграфової Є.П., Наумчука М.І., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства житлово-експлуатаційна дільниця корпорації "Украгропромбуд" (далі – ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд"), третя особа – ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2010 року,

У січні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що працювала у ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд" на посаді головного бухгалтера з 2 квітня 2007 року. Наказом від 23 грудня 2008 року позивачку було звільнено з роботи у зв’язку з систематичною відмовою підписувати документи підприємства в частині, що її стосуються. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_3 просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 855 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 5 серпня 2010 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного бухгалтера ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд", стягнуто з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18 086 грн. 64 коп.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2010 року рішення районного суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що з 2 квітня 2007 року ОСОБА_3 працювала у ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд" на посаді головного бухгалтера.

Наказом №25-к від 23 грудня 2008 року позивачку було звільнено з роботи у зв’язку з систематичною відмовою підписувати документи підприємства в частині, що її стосуються (а. с. 7). Раніше позивачка до дисциплінарної відповідальності не притягувалась.

На цей наказ 5 лютого 2009 року виконуючому обов’язки підприємства – ОСОБА_4 внесено протест прокурора Суворовського району м. Одеси у зв’язку з порушеннями норм трудового законодавства та запропоновано скасувати наказ про звільнення позивачки, але протест прокурора не було виконано.

Проте у судовому засіданні представник відповідача надав копію іншого наказу №25-к від 23 грудня 2008 року про звільнення ОСОБА_3 за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Суд першої інстанції, з’ясувавши обставини справи, давши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_3 відбулося за відсутності необхідних підстав та з порушенням правил і порядку застосування такого дисциплінарного стягнення як звільнення, оскільки відповідачем застосовано одночасно дві підстави для звільнення за двома наказами під одним номером.

Висновок апеляційного суду про пропущення позивачкою місячного строку для звернення до суду за захистом своїх прав є передчасним, оскільки як убачається з матеріалів справи та касаційної скарги, ОСОБА_3 сплатила судовий збір у розмірі 51 грн. за подачу позовної заяви 22 січня 2009 року і направила відповідні матеріали до суду поштою, тобто у встановлені законом строки.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2010 року скасувати, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 5 серпня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.