Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Дьоміної О.О.

суддів: Кузнєцова В.О., Мартинюка В.І.,

Штелик С.П., Юровської Г.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кам’янка" про розірвання договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кам’янка" - Козового Олексія Дмитровича, на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 жовтня 2010 року, -

ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кам’янка" про розірвання договору оренди земельної ділянки .

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2010 року, залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06 жовтня 2010 року, позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кам’янка" про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено.

Договір оренди землі № 181/1, який було зареєстровано у Кременчуцькому районному відділенні регіональної філії ДП "Центр при Державному комітеті України по земельним ресурсам" 15 червня 2007 року за № 040754800140 укладений 03 листопада 2006 року між ОСОБА_3 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кам’янка" розірвано.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 06 жовтня 2010 року, з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задоволення позову обґрунтував тим, що відповідач не обробляв надану йому в оренду земельну ділянку, що є підставою для розірвання договору оренди, а також використовував її не за призначенням, у результаті чого ділянка заросла бур’янами.

Проте, з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають.

Судами не встановлено, які саме земельні ділянки не оброблялися відповідачем. Акти обстеження полів, що лягли в основу висновків судів, не дають підстав вважати, що не оброблялась конкретна ділянка, яка є предметом спору, оскільки вони складались при обстеженні всього масиву земель, що перебувають у користуванні відповідача. Висновок про те, що не оброблялась ділянка, що належить позивачці є передчасними і ґрунтуються на припущенні.

Стаття 96 ЗК України встановлює обов’язок землекористувача використовувати землю за цільовим призначенням, що означає, що земельна ділянка певної категорії має використовуватись відповідно до умов її надання.

Аналіз норм законодавства дозволяє зробити висновок про те, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням – це випадки, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення.

Позивачем не доведено, що відповідачем ділянка використовується не за сільськогосподарським, а за будь яким іншим призначенням.

Крім того, суди не з’ясували, у чому полягає шкода, завдана позивачу відповідачем, та яким чином його дії (бездіяльність) порушують чи обмежують права орендодавця, чи є ці порушення істотними, наслідком чого договір оренди підлягає розірванню.

За таких обставин рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2010 року та ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 06 жовтня 2010 року підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Кам’янка" - Козового Олексія Дмитровича, задовольнити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 06 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.