Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9, про визнання недійсним договору купівлі-продажу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 28 липня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 8 листопада 2010 року,

У лютому 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 2 листопада 2005 року він придбав житловий будинок з житловою прибудовою та надвірними будівлями, розташований за адресою АДРЕСА_1 Будинок був придбаний за кредитні кошти, отримані у ТОВ Комерційний банк "Український фінансовий світ" у сумі 12 700 доларів США. До літа 2008 року позивач регулярно сплачував отриманий ним кредит, проте потім його матеріальне становище стало скрутним і він почав сплачувати борг не у повному обсязі. 7 липня 2008 року позивача викликали до банку та запропонували видати довіреність на робітника банку ОСОБА_5 з повноваженнями на усі дії, які стосуються погашення кредиту, у разі відмови видати довіреність запропонували розірвати кредитний договір та сплатити усю суму разом. 4 вересня 2009 року позивач дізнався, що згідно довіреності від 7 липня 2008 року ОСОБА_5 передоручив надані йому повноваження ОСОБА_6, який 4 серпня 2009 року продав належний позивачеві будинок ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу № 1042, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_9

Посилаючись на те, що договір купівлі - продажу будинку був укладений без згоди позивача, а також на те, що зазначеній будинок знаходився в іпотеці і був переобладнаний без належного оформлення, просив визнати договір купівлі продажу недійсним.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 28 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 8 листопада 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи спростовуються наступним.

Із Довіреності від 7 липня 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_4 уповноважує ОСОБА_5, ОСОБА_8 бути його представниками з усіх питань, що стосуються погашення кредиту, а також розпорядження належного йому житлового будинку з житловою прибудовою АДРЕСА_1. Довіреність видана з правом ОСОБА_5 передоручення повноважень іншим особам, та дійсна до 7 липня 2011 року (а.с. 72).

У статті 232 ЦК України зазначено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним, мається на увазі саме навмисні дії представника, тобто він усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для довірителя наслідків та бажає (або свідомо допускає) їх настання. За відсутності умислу в представника на відносини, що виникли, поширюються правила про договір доручення, а в разі перевищення представником повноважень – правила ст. 241 ЦК України.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Київського районного суду м. Донецька від 28 липня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 8 листопада 2010 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.