Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кузнєцова В.О.,

Карпенко С.О., Писаної Т.О.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати за спожитий природний газ, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 27 жовтня 2010 року,

У грудні 2008 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України") звернулося до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 мешкають у квартирі АДРЕСА_1 та не в повному розмірі сплачують за надані ним послуги із газопостачання. Просило суд стягнути з відповідачів на його користь заборгованість у розмірі 2 047 грн. 57 коп., яка утворилася станом на 1 грудня 2008 року.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 вересня 2010 року позов ПАТ "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України" задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України" 2 047 грн. 57 коп. заборгованості зі сплати за спожитий природний газ, 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 27 жовтня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України" 431 грн. 37 коп. заборгованості зі сплати за спожитий природний газ за період з 1 грудня 2005 року до 30 листопада 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України" просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_3, не погоджуючись із тарифами за наданий природній газ, протягом 2004-2008 років здійснював оплату на підставі власних розрахунків. 6 серпня 2008 року між ПАТ "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України" та ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг з газопостачання.

Суд дійшов висновку, що заборгованість зі сплати за газопостачання підлягає стягненню на користь позивача з межах загального строку позовної давності та лише з власника квартири, ОСОБА_3

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, 23 жовтня 2003 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір реструктуризації заборгованості, згідно з умовами якого останній зобов’язався щомісячно з 23 жовтня 2003 року до 23 липня 2007 року сплачувати по 20 грн. 21 коп. заборгованості зі сплати за спожитий природний газ.

Суд, визначаючи розмір заборгованості, не врахував, що крім поточних платежів, відповідач кожного місяця до 23 липня 2007 року повинен був також погашати заборгованість, яка утворилася за попередній період.

Судом установлено, що у квартирі АДРЕСА_1 мешкають ОСОБА_3, ОСОБА_4

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

Проте суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що лише власник, з яким укладено договір про надання послуг з газопостачання, повинен нести відповідальність за своєчасну та належну їх оплату.

Крім того, у матеріалах справи відсутні документи, згідно з якими власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 27 жовтня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.