Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Гвоздика П.О., Ткачука О.С.,

Кузнєцова В.О., Штелик С.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу позовом ОСОБА_3 до акціонерного інноваційного комерційного банку "УкрСиббанк", треті особи – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів недійсними, стягнення коштів та зобов’язання до вчинення дій за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення апеляційного суду Вінницької області від 21 жовтня 2010 року,

У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 квітня 2008 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 70 тис. дол. США строком з 23 квітня 2008 року до 21 квітня 2028 року зі сплатою 13% річних. Зазначав, що у забезпечення виконання зобов’язання між ОСОБА_3 та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" 23 квітня 2008 року укладено договір іпотеки нерухомого майна та договір поруки. Просив визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту, договір іпотеки та договір поруки, зобов’язати нотаріуса скасувати записи в Єдиному державному реєстрі іпотек щодо обтяження майна, стягнути завдані збитки у вигляді грошових коштів в сумі 127 687 грн. 05 коп. та встановити наслідком недійсності договору зобов’язання ОСОБА_3 перед акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в сумі 66 125, 13 доларів США.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 серпня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 21 жовтня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11338521000 від 23 квітня 2008 року, укладений між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі відділення № 639 АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3; визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 23 квітня 2008 року укладений між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі відділення № 639 АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за № 1233; визнано недійсним договір поруки № 199917 від 23 квітня 2008 року, укладений між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі відділення № 639 АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4; визнано недійсним договір поруки № 199918 від 23 квітня 2008 року, укладений між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі відділення № 639 АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5; зобов’язано приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 виключити записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, яка є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки нерухомого майна від 23 квітня 2008 року за № 1233, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі відділення № 639АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 в день отримання рішення суду; встановлено наслідком визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № 113385521000 від 23 квітня 2008 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі відділення № 639 АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3, наявність грошового зобов’язання ОСОБА_3 перед публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" в сумі 66 125, 13 дол. США, строк погашення якого настає 21 квітня 2008 року; стягнуто з акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 120 219 грн. 43 коп., одержані ним на виконання договору про надання споживчого кредиту № 113385521000 від 23 квітня 2008 року, укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі відділення № 639 АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3, з яких – 114 916 грн. 93 коп. витрат на обслуговування кредиту, 5 302 грн. 50 коп. разові комісійні витрати; стягнуто з акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_3 завдані збитки в сумі 7 111 грн. 62 коп., які складаються з витрат на страхування іпотечного майна та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним кредитного договору суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір передбачає надання та повернення кредиту в іноземній валюті, відтак, є валютною операцією, хоча єдиним законним засобом платежу в Україні є гривня і для здійснення такої операції необхідна індивідуальна ліцензія Національного банку України.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) .

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти – це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (z1429-04) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028 (z1429-04) , використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з ліцензією, виданою акціонерному комерційному інноваційному банку "УкрСиббанк" Національним банком України 28 жовтня 1991 року за № 58 (а.с. 88) та дозволом (а.с. 89) ПАТ "УкрСиббанк" має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.

Суд на зазначене положення закону та обставини справи уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про незаконність надання відповідачем позивачу кредиту в іноземній валюті із зобов’язанням повернення такого та сплати процентів за користування ним також в іноземній валюті через неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, судом ухвалено рішення про визнання кредитного договору недійсним через неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи, що позовні вимоги про визнання іпотечного договору та договору поруки недійсними, стягнення коштів та зобов’язання вчинення дій є похідними від первісного позову, рішення суду апеляційної інстанції у цій частині також не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив із відсутності правових підстав, визначених ст. ст. 203, 215, 652 Цивільного кодексу України для визнання кредитного договору недійсним. При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

За таких обставин рішення апеляційного суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 21 жовтня 2010 року скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.