Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", третя особа – Тульчинська МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області, про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, припинення дії кредитного договору за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 17 серпня 2010 року,

У вересні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на частку в спільному майні подружжя, посилаючись на те, що спірне майно було нажите нею та її чоловіком спільно під час шлюбу.

А також просила розірвати кредитний договір № МКТ-01 від 21 серпня 2008 року, укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_8, у зв'язку зі смертю останнього.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від

17 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від

17 серпня 2010 року, п озовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину мікроавтобуса - D марки IVEKO модель 35S13, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, повна маса 3500, маса без навантаження 2160, об'єм двигуна 2800, тип пального - дизельне паливо, колір білий, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 2003, дата реєстрації 15.05.2007 р., який належав ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4. виданого Тульчинським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області та право власності на 1/2 частину автобуса D марки БАЗ модель А 079,23, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5, повна маса 7730, маса без навантаження 5540, об’єм двигуна 5675, тип пального - дизельне паливо, колір білий, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, рік випуску 2008, дата реєстрації 16.08.2008 р., який належав ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, виданого Тульчинським МРЕВ ВДАІУМВС України у Вінницькій області.

Зобов'язано Тульчинське МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області провести державну реєстрацію зазначених транспортних засобів за ОСОБА_6.

В частині інших заявлених позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено, оскільки вони заявлені безпідставно.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 735 гривень

36 копійок судових витрат, а саме витрат пов'язаних з проведенням автотоварознавчих експертиз.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 1700 гривень державного мита.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перебували в зареєстрованому шлюбі з 5 жовтня 1991 року. Транспортні засоби, які зареєстровані на ім’я ОСОБА_8 на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_6 та НОМЕР_4 були придбані

подружжям на їхні спільні кошти під час шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з

1/2 частини мікроавтобуса - D марки IVEKO, модель 35S13, та 1/2 частини автобуса D марки БАЗ, модель А 079,23.

Встановивши такі обставини, суди дійшли висновку щодо набуття права спільної сумісної власності подружжя на зазначене майно, визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/2 частину спірного майна, зобов’язавши Тульчинське МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області провести державну реєстрацію зазначених транспортних засобів за ОСОБА_6.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки згідно п.6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 (1388-98-п) транспортні засоби, що належать декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб, а згідно п.8 вказаного порядку державна реєстрація проводиться на підставі заяв власників та, крім іншого, документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів.

Однак, визнаючи за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину мікроавтобуса - D марки IVEKO, модель 35S13, та автобуса D марки БАЗ, модель А 079,23, суди не врахували, що інша 1/2 частина мікроавтобуса - D марки IVEKO, модель 35S13, та автобуса D марки БАЗ, модель А 079,23, входить до складу спадкового майна, тому зобов’язанням провести державну реєстрацію зазначених транспортних засобів порушуються права інших спадкоємців.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 є його дружина ОСОБА_6 та мати ОСОБА_7

Вирішивши справу та зобов’язавши провести реєстрацію транспортних засобів за ОСОБА_6, суд порушив права іншого спадкоємця -

ОСОБА_7

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 183 ЦК України транспортні засоби є неподільними речами, а тому суд, вирішуючи справу та виділяючи транспортні засоби одному власнику, повинен був згідно ч.2 ст. 364 ЦК України вирішити питання про компенсацію вартості частки майна іншому спадкоємцю.

Крім цього, згідно з пункту 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільняються від сплати державного мита, однак вирішуючи спір і стягуючи з ОСОБА_7 на користь держави

1700 гривень судових витрат, суд на вимоги зазначеної норми уваги не звернув.

Ці порушення залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції.

За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 17 серпня 2010 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.