Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

Наумчука М.І., Олійник А.С.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця - ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція Фінансових Рішень» про визнання угоди недійсною та стягнення понесених витрат, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця - ОСОБА_4 на заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2012 року,

У січні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання недійсними договорів, стягнення з фізичної особи-підприємця - ОСОБА_4 7000 грн. сплачених нею коштів за надання інформаційних, консультаційних, роз'яснювальних і інших послуг з питань діяльності та подальшої участі у програмі діяльності соціального кооперування з метою придбання товарів у групах «ProCredit».

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 7 липня 2011 року між нею та відповідачами під впливом помилки і обману були укладені договори № 7071104, № 7071104 ІП про надання послуг спрямованих на придбання кредитних коштів на умовах діяльності програми «ProCredit». Дані угоди укладались за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до договору відповідач повинен був надати кредитні кошти в розмірі 460000 грн. З метою реалізації вищевказаних договорів, вона сплатила реєстраційний платіж, асигнаційний платіж та адміністративні витрати на загальну суму 7000 грн. Про те, що вона не отримає кредиту, однак щомісячно буде зобов'язана перераховувати на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція Фінансових Рішень» кошти в сумі 5750 грн., її ніхто не попереджав, лише пояснили, що ця сума повинна буде сплачуватись в рахунок погашення кредиту, який ОСОБА_3 так і не отримала. Фактично у м. Львові при оформленні зазначених угод нею було сплачено 7000 грн. лише за те, що представник відповідача надала текст договорів та додатки до них з «мокрими» печатками та підписами осіб, що в м. Донецьку - для ознайомлення, які вона підписала під впливом помилки та обману. ОСОБА_3 неодноразово намагалась розірвати укладені договори. Посилаючись на викладене, просила задовольнити позов.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 12 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2012 року, позов задоволено. Визнано недійсним договір за № 7071104 від 7 липня 2011 року з додатками № 1, 2, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Агенція Фінансових Рішень» та ОСОБА_3, і договір за № 7071104 ІП від 7 липня 2011 року, укладений між фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Стягнуто з фізичної особи-підприємця - ОСОБА_4 на користь позивача 7000 грн. Вирішено питання про стягнення судового збору.

Фізична особа-підприємець - ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач підписала договори про надання послуг з метою отримання кредиту та не усвідомлювала і не могла усвідомити, що не отримавши вказаної суми кредиту вона змушена буде сплачувати щомісячні внески, з чого випливає неправильне сприйняття позивачем умов укладеного правочину, що істотно вплинуло на її волевиявлення.

Проте повністю з такими висновками судів погодитися не можна.

Судом встановлено, що 7 липня 2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агенція Фінансових Рішень» укладено договір № 7071104, предметом якого є надання останнім послуг, спрямованих на придбання замовником товару, зазначеного в додатку № 1 до даного договору, а саме: грошових коштів в сумі 460000 грн. на умовах програми діяльності «ProCredit».

7 липня 2011 року також було укладено договір № 7071104 ІП, згідно якого ОСОБА_3 доручила, а фізична особа-підприємець - ОСОБА_4 прийняв на себе зобов'язання за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні, роз'яснювальні та інші послуги з питань діяльності та подальшої участі у програмі діяльності соціального кооперування з метою придбання товарів у групах «ProCredit».

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просила суд визнати договори недійсними на підставі ст. ст. 229, 230 ЦК України.

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Тобто, на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним особа повинна довести, що така помилка дійсно мала місце і вона має істотне значення.

Згідно із ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору № 7071104 ІП, укладеного між ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, суди не зазначили, щодо яких обставин, які мають істотне значення, помилялась позивач укладаючи цей правочин, в чому полягала ця помилка та якими доказами ці обставини підтверджуються.

Пунктом 1.1. вказаного договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні, роз'яснювальні та інші послуги з питань діяльності та подальшої участі у програмі діяльності соціального кооперування з метою придбання товарів у групах «ProCredit».

Згідно пункту 2.1. договору, вартість плати за надання послуг виконавця погоджена сторонами і становить 1,5 % від вартості товару, зазначеного у додатку № 1 до договору № 70071104 від 7 липня 2011 року, що складає 7000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання умов договору № 7071104 ІП від 7 липня 2011 року між ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 складено акт прийому-передачі наданих послуг від 8 липня 2011 року. Як зазначено в акті, його підписанням сторони засвідчують відсутність будь-яких взаємних як майнових, так і інших претензій одна до одної, дійшли повної згоди по строкам, порядку оплати та вартості послуг виконавця, яким є СПД ОСОБА_4, а також те, що послуги замовнику були надані належним чином у відповідності до умов укладеного між ними договору та виконані в повному обсязі.

У порушення вимог цивільного процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не зазначив мотивів відхилення поданої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 апеляційної скарги в частині визнання недійсним укладеного між ним та позивачем договору, не вказав, з чого він виходив погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в цій частині.

Вказівка в ухвалі апеляційного суду на те, що в договорах відсутня повна та вичерпна інформація про порядок, умови та місце отримання товару замовником носить загальний характер, в ухвалі не зазначено, яким чином таке стосується укладеного між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_4 договору, предметом якого було надання інформаційних, консультаційних, роз'яснювальних та інших послуг з питань діяльності та подальшої участі у програмі діяльності соціального кооперування з метою придбання товарів у групах «ProCredit», і ці послуги, як зазначено в підписаному сторонами акті, надані.

Відсутність даних за які саме надані послуги СПД ОСОБА_4 було одержано 7000 грн. може мати значення для перевірки виконання умов договору, а не визнання його недійсним, оскільки вартість послуг була в такій сумі погоджена сторонами.

Порушення судами при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 315 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, тому судові рішення в частині визнання недійсним договору № 7071104 ІП від 7 липня 2011 року та стягнення на користь ОСОБА_3 7000 грн. не можна визнати законними та обґрунтованими, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга не містить доводів щодо їх незаконності, в зв'язку з чим підстави для їх скасування в цій частині відсутні.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2012 року в частині визнання недійсним договору № 7071104 ІП від 7 липня 2011 року та стягнення на користь ОСОБА_3 з ФОП ОСОБА_4 7000 грн. скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині вказані судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.