Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Гончара В.П.,

Євграфової Є.П., Кузнєцова В.О., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватної агрофірми "Селекціонер", товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-німецького підприємства "Скомекс", третя особа – об‘єднання співвласників цілісного майнового комплексу товариства з обмеженою відповідальністю "Селекціонер", про визнання права власності, за касаційними скаргами приватної агрофірми "Селекціонер", товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-німецького підприємства "Скомекс" на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 18 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2010 року,

У червні 2009 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай від 14 листопада 2008 року він набув право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства загальною вартістю 1 821 427 грн.

Рішенням зборів співвласників цілісного майнового комплексу товариства з обмеженою відповідальністю "Селекціонер" від 25 листопада 2008 року йому виділено в натурі майно пайового фонду, яке належить пайовикам на праві спільної часткової власності з врахуванням структури майнового комплексу. Указане майно передано йому у власність за актом приймання-передачі від 9 грудня 2008 року.

На виконання вказаного рішення він 31 грудня 2008 року звернувся з письмовою вимогою до приватної агрофірми "Селекціонер" (далі – ПАФ "Селекціонер") про передачу у власність майна та надання доступу до нього з метою оформлення права власності, однак його заяву залишено без розгляду.

Посилаючись на те, що виділене йому майно знаходиться у незаконному володінні ПАФ "Селекціонер", оскільки договір оренди майна цілісного майнового комплексу від 5 травня 2000 року не зареєстрований в установленому законом порядку, ОСОБА_3 просив стягнути з ПАФ "Селекціонер" 15 937 грн. 46 коп. за користування майном та визнати за ним право власності на майно пайового фонду.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 18 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, всього на суму 1 151 316 грн.; рухоме майно, всього на суму 277 180 грн.; робочу і продуктивну худобу в кількості 16 591 кг живої ваги; оборотні засоби, всього на суму 292 004 грн. 32 коп. Зобов’язано ПАФ "Селекціонер" передати вказане майно ОСОБА_3 Стягнуто з ПАФ "Селекціонер" на користь ОСОБА_3 9 650 грн. 15 коп. орендної плати за користування майном за період з 25 листопада 2008 року до 12 червня 2009 року. У частині позову про визнання права власності на інші засоби пайового фонду в сумі 18 250 грн. 27 коп. відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс" (далі – ТОВ СУНП "Скомекс"), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на цех переробки молока в АДРЕСА_1 – 1шт. – вартістю 325 196 грн. і зобов’язати ПАФ "Селекціонер" передати вказане майно ОСОБА_3 за актом приймання-передачі, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 і задоволенні позову в цій частині.

ПАФ "Селекціонер" в касаційній скарзі просить ухвалені в справі судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАФ "Селекціонер" підлягає задоволенню, а касаційна скарга ТОВ СУНП "Скомекс" - частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на майновий пай серії ЛВ XVI 000885, виданого Скоморохівською сільською радою Сокальського району 14 листопада 2008 року ОСОБА_3 набув право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства загальною вартістю 1 821 427 грн.

Рішенням загальних зборів власників майнових паїв від 25 листопада 2008 року та від 7 березня 2010 року ОСОБА_3 виділено в рахунок майнового паю визначено родовими ознаками майно.

На виконання рішення загальних зборів від 25 листопада 2008 року виділене за зазначеним рішенням майно передано позивачу відповідно до акта прийняття-передачі майна від 9 грудня 2008 року.

За письмовою вимогою від 31 грудня 2008 року на адресу ПАФ "Селекціонер" ОСОБА_3 вимагав передати йому у власність майно в натурі та надати доступ до нього з метою оформлення права власності у встановленому законом порядку до 5 січня 2009 року.

Задовольняючи позов з посиланням на ст. ст. 386, 392 ЦК України, суд виходив із того, що майно пайового фонду перебуває в оренді відповідача ПАФ "Селекціонер" терміном на п’ять років за договорами оренди від 5 травня 2000 року та від 6 березня 2006 року, які в сільській раді не реєструвались; обидва рішення загальних зборів об’єднання співвласників ЦМК, що є вищим органом управління останнього та якими ОСОБА_3 виділено у власність спірне майно, є чинними, а сам факт оскарження цих рішень не повинен слугувати перепоною в реалізації позивачем свого права власності та штучного затягування процедури належного оформлення цього права.

Залишаючи без змін зазначене рішення, апеляційний суд виходив також із того, що законність рішення загальних зборів від 25 листопада 2008 року перевірялася в судовому порядку по справі за позовом ОСОБА_4 до об’єднання співвласників цілісного майнового комплексу ТОВ "Селекціонер" про визнання недійсними рішень зборів власників майнових паїв.

Спірна будівля цеху переробки молока в АДРЕСА_1 була включена до переліку майна, що підлягає паюванню як орендоване майно, перебувала на позабалансовому рахунку ПАФ "Селекціонер" та не була внеском у статутний фонд ТОВ СУНП "Скомекс". За рішенням зборів будівля цеху належить ОСОБА_3 внаслідок виділення її в натурі з майна пайового фонду.

Право власності ТОВ СУНП "Скомекс" на спірну будівлю зареєстровано за ним на підставі акта приймання-передачі від 4 серпня 1997 року, який не долучено до матеріалів справи, він відсутній в матеріалах, що були підставою для прийняття рішення про оформлення права власності за ТОВ СУНП "Скомекс" виконавчим комітетом сільської ради, яке згодом було скасовано.

ТОВ СУНП "Скомекс" не доведено належність йому права власності на спірне майно, чинних правовстановлюючих документів на спірне майно, як того вимагає ст. 334 ЦК України не надано.

З такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Передумовою задоволення вимог про витребування майна, що заявлена позивачем, є визнання за ним права власності на це майно, оскільки позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник.

Правова конструкція положень ст. 392 та ст. 387 ЦК України щодо права власника майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, та права витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, для правильного вирішення спору в межах даної справи вимагає доведення належності позивачу спірних об’єктів на праві власності, фактів оспорення такого права відповідачами та перебування спірного майна в незаконному володінні останніх.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно із свідоцтвом про право власності на майновий пай серії ЛВ XVI 000885 від 14 листопада 2008 року позивач є власником частки майна пайового фонду ПАФ "Селекціонер" у розмірі 28,1 %.

Так, наказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001 № 62 (z0305-01) затверджено Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 8 Порядку (z0305-01) кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм, зокрема, шляхом об’єднання свого майнового паю з паями інших співвласників, отримання майна у натурі у спільну часткову власність та передання його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; або відчуження паю будь-яким способом в установленому законом порядку.

З гідно з пунктом 9 Порядку (z0305-01) виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Пунктом 10 Порядку (z0305-01) встановлено, що з метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія, в тому числі, визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов’язання з виділення майнових паїв співвласника; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення невитребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Відповідно до пункту 12 Порядку (z0305-01) збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників.

Після затвердження зборами співвласників переліків майна для виділення вищезазначеним групам співвласників комісія: визначає місцезнаходження майна і юридичну особу - користувача майна, яке виділено кожній із груп співвласників і до якого перейшли зобов’язання з виділення майнових паїв у натурі співвласникам; передає не пізніше 10 днів з дня затвердження зборами співвласників підприємствам-правонаступникам (користувачам майна) уточнені списки груп співвласників та переліки майна, призначеного для виділення кожній із груп, а копії цих документів - сільській раді.

У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку (пункт 13 Порядку (z0305-01) ).

При виділенні майна в натурі конкретному власнику (пункт 15 Порядку (z0305-01) ) підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майн робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (далі – Свідоцтво), що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.

Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення права власності на зазначене майно в установленому порядку.

Дотриманням вимог зазначеного Порядку (z0305-01) як передумова захисту прав власника майнового паю в судовому порядку залишилось поза увагою судів першої та апеляційної інстанції, як і відсутність в матеріалах справи доказів вручення (направлення) відповідачу ПАФ "Селекціонер" вимоги позивача від 31 грудня 2008 року щодо передачі йому у власність майна.

Щодо правомірності витребування майна у відповідачів з незаконного володіння на підставі ст. 387 ЦК України, колегія суддів виходить з наступного.

Висновки суду щодо задоволення позову в цій частині, ґрунтуються на встановленні перебування майна у володінні ПАФ "Селекціонер" на підставі договорів оренди, що не реєструвалися в сільській раді, а у ТОВ СУНП "Скомекс" - на підставі свідоцтва про право власності, що скасоване за рішенням сільської ради.

Разом з тим, судами не враховано, що в силу положень ст. ст. 204, 328 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Обставини, які б свідчили про недійсність зазначеного договору оренди, не були предметом судового розгляду в межах даної справи, а отже, застосування судом такого способу захисту як віндикація, було передчасним.

Не виправивши зазначених помилок суду, апеляційний суд не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи станом на час здійснення апеляційного перегляду рішенням органів місцевого самоврядування – Скоморохівської сільської ради Сокальського району Львівської області та її виконавчого комітету, а саме рішенню виконавчого комітету Скоморохівської сільської ради від 29 вересня 2010 року № 35 року, яким задоволено протест прокурора Сокальського району Львівської області від 28 вересня 2010 року № 1887 і скасовано рішення виконавчого комітету Скоморохівської сільської ради від 10 грудня 2002 року № 86 та рішення Скоморохівської сільської ради № 41 від 19 жовтня 2010 року, яким задоволено протест прокурора Сокальського району Львівської області від 27 серпня 2010 року № 1733 і скасовано рішення Скоморохівської сільської ради від 24 грудня 2009 року № 275 "Про скасування рішення виконкому Скоморохівської сільської ради № 13 від 03.03.2000 р. "Про оформлення права власності за СП "Скомекс" на будівлю молокопереробного цеху" та виданих на його підставі правовстановлюючих документів.

А отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо недоведеності відповідачем ТОВ СУНП "Скомекс" права власності та відсутності правовстановлюючих документів на будівлю цеху переробки молока не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах.

Суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не визначився із характером спірних правовідносин, не дав їм оцінки та не вирішив, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З‘ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватної агрофірми "Селекціонер" задовольнити.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-німецького підприємства "Скомекс" задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 18 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.