Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Гончара В.П.,

Євграфової Є.П., Кузнєцова В.О., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2010 року,

У червні 2009 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, просила поділити між нею та відповідачем будинок АДРЕСА_1, посилаючись на те, що їй на праві власності належить 62/100 частин будинку, а відповідачу – 38/100 частин, оскільки між ними склався фактичний порядок користування будинком і частина будинку, якою вона користується, має окремий вхід. Крім того, ОСОБА_3 просила визначити порядок користування земельною ділянкою.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 червня 2010 року позов задоволено. Проведено поділ будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визначено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками згідно з першим варіантом судової будівельно-технічної експертизи від 27 травня 2010 року.

ОСОБА_4 з урахуванням його ідеальної частки 38/100 виділено: по жилих будівлях: у жилому будинку літ. "А-1" приміщення: жилу кімнату 1-3 площею 9,9 кв. м., жилу кімнату 1-4 площею 14,7 кв. м, прибудову "а" площею 13,9 кв. м, усього по жилих приміщеннях площею 38,5 кв. м вартістю 20 486 грн.

По надвірних будівлях: ґанок "а-3" вартістю 131 грн., льох "З" вартістю 1 638 грн., сарай "И" вартістю 1 281 грн., сарай "К" вартістю 482 грн., вбиральню "Л" вартістю 1 092 грн.; частину огорожі № 1 вартістю 402 грн. 50 коп.; ворота № 3 вартістю 248 грн.; водопровід № 4 вартістю 1 536 грн.; хвіртку № 7 вартістю 80 грн.; частину огорожі № 9 вартістю 1 403 грн., усього по надвірних будівлях на суму 8 293 грн. 50 коп. Усього на суму 28 779 грн. 50 коп., що більш на 2 566 грн. 50 коп. та складає 42/100 частин.

ОСОБА_3 з урахуванням її ідеальної частки 62/100 виділено: по житлових будівлях: у жилому будинку літ. "А-1" частину жилої кімнати 2-6 площею 10,7 кв. м, жилу кімнату 2-7 площею 14,9 кв. м вартістю 9 946 грн.; жилу прибудову А1-1 площею 24,3 кв. м вартістю 13 577 грн.; прибудову а1 площею 10,4 кв. м вартістю 5 442 грн., усього по житлових приміщеннях 59,7 кв. м вартістю 28 965 грн.

По надвірних будівлях: тамбур а2 вартістю 842 грн.; льох В вартістю 2 086 грн.; душ Л вартістю 898 грн.; вбиральню М вартістю 898 грн.; навіс Н вартістю 1 803 грн.; вбиральню Г вартістю 389 грн.; сарай Е вартістю 3 958 грн.; частину огорожі № 1 вартістю 402 грн. 50 коп.; водопровід № 2 вартістю 1 536 грн.; зливну яму № 5 вартістю 540 грн.; хвіртку № 6 вартістю 80 грн.; частину огорожі № 9 вартістю 1 403 грн., усього по надвірних будівлях на суму 11 236 грн. 50 коп. Усього виділено приміщень та споруд на суму 40 201 грн. 50 коп., що менше на 2 566 грн. 50 коп. та складає 58/100 частин.

При здійсненні цього варіанту ОСОБА_4 виділено квартиру № 1, ОСОБА_3 – квартиру № 2. Частки співвласників будинку у праві власності перерозподілено: за ОСОБА_4 визнано право власності на 42/100 частин будинку замість 38/100; за ОСОБА_3 визнано право власності на 58/100 частин будинку замість 62/100 частин.

Для здійснення цього варіанту поділу будинку переобладнання проводити не потрібно.

Вказаний варіант відповідає порядку користування будинком, який фактично склався, тому за домовленістю сторін компенсацію не нараховано та не стягнуто.

Визначено порядок користування земельною ділянкою: частину земельної ділянки площею 9,4 кв. м залишено в загальному користуванні.

ОСОБА_4 на Ѕ частину виділено в користування земельну ділянку площею 899 кв. м. ОСОБА_3. на Ѕ частину виділено в користування земельну ділянку площею 899 кв. м.

Межа розподілу земельної ділянки ділить земельну ділянку на ділянки: від лінії забудови по АДРЕСА_1, розділивши огорожу на відрізки з розмірами 7,3 м та 13,3 м, далі по прямій лінії, далі по лінії розподілу жилого будинку, далі по прямій лінії довжиною 2,0 м, далі ліворуч по прямій лінії довжиною 5,5 м, далі ліворуч по прямій лінії довжиною 1,8 м, далі праворуч по прямій лінії довжиною 70,5 м до межі земельної ділянки, розподіливши огорожу на дві ділянки розмірами 11,35 м та 10,15 м.

Схема розподілу вказана на додатку № 2 червоним, блакитним і жовтим кольорами.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2010 року зазначене судове рішення в частині позову про визначення порядку користування земельною ділянкою змінено та в позові в цій частині відмовлено. У решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючи на порушення судом норм матеріального і процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Районний суд, задовольняючи позов в частині поділу будинку на підставі ч. 1 ст. 364 ЦК України, виходив із того, що співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та поділив будинок згідно з першим варіантом судової будівельно-технічної експертизи від 27 травня 2010 року, проти чого сторони не заперечували.

Задовольняючи позов в частині поділу земельної ділянки, суд посилався на те, що порядок користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток у праві власності з урахуванням фактичного користування, а тому частки кожного із співвласників є рівними і складають 1/2, тобто по 899 кв. м.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, посилався на те, що така вимога позивачки ґрунтується на договорі про право забудови спірної земельної ділянки, укладеного у 1927 році між Харківським комунальним господарством та ОСОБА_5, дія якого закінчилася 1 жовтня 1975 року, а тому при переході права власності позивачки на частину будинку до неї перейшло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщені будівлі, та земельною ділянкою, необхідною для їх обслуговування. Частина спірної земельної ділянки знаходиться під будівлями і спорудами, а інша частина – під двором та садом. Оскільки правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, то власником її є територіальна громада в особі Харківської міської ради. Крім того, відсутні докази, які б свідчили про встановлення меж в натурі, оскільки земельна ділянка межує із сусідніми земельними ділянками.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником 62/100 частин будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 квітня 1990 року після смерті матері – ОСОБА_6, а ОСОБА_4 є власником 38/100 частин будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 листопада 2007 року після смерті матері – ОСОБА_7.

На а.с. 28 міститься технічний паспорт на будинок, виданий на ім‘я ОСОБА_7 щодо належних їй 38/100 частин будинку, в якому зазначено, що земельна ділянка площею 1 751 кв. м зареєстрована на підставі рішення Октябрського райвиконкому від 14 вересня 1954 року № 514.

Між тим, безпосередньо саме рішення в матеріалах справи відсутнє.

Суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України не витребував вказане рішення та не з‘ясував правовий статус земельної ділянки як на час прийняття цього рішення, так і на даний час; не визначився із характером спірних правовідносин, не дав їм оцінки та не вирішив, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 30 ЗК України 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження – будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

Згідно з ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

З‘ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визначення порядку користування земельною ділянкою підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2010 року та рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 червня 2010 року в частині визначення порядку користування земельною ділянкою скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.