Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Мартинюка В.І.,

суддів: Гончара В.П., Кузнєцова В.О.,

Дербенцевої Т.П., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, річних та процентів за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 26 лютого 2010 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 4 листопада 2010 року,

У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 01 вересня 2005 року він, як позикодавець, передав, а ОСОБА_4 прийняв грошові кошти в розмірі 118 000 грн. строком до 01 вересня 2006 року. В зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 197 577, 70 грн, 3 % річних за час прострочення в сумі 2113,60 грн. та 5301 1,10 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 26 лютого 2010 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за укладеним 1 вересня 2005 року договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 197 577,70 грн., три відсотки річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 2113,60 грн., а всього 209 691,30 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 53 011,10 відсотків за час користування грошовими коштами.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 4 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків за час користування грошима змінено, зменшено суму до 51 844 грн. 83 коп. В решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами по справі укладено договір позики, сума боргу не повернута. Посилаючись на ці обставини, суд першої інстанції стягнув з відповідача суму позики з урахуванням індексу інфляції, відсотки за користування позикою, 3% річних за несвоєчасне повернення позики.

Ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно з ч.1 ст. 324 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:

1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Відповідно до ч.2 зазначеної статті, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 26 лютого 2010 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 4 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.