Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Матвєєвої О.А.,Маляренка А.В., Писаної Т.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - служба у справах дітей Надвірнянської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відібрання малолітньої дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_6, яка діє через представника ОСОБА_8, на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2012 року,

У березні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що її донька ОСОБА_6 - ОСОБА_9 перебувала у шлюбі із відповідачем - ОСОБА_7 У шлюбі у них народився син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

07 травня 2008 року шлюб між подружжям було розірвано, а малолітній син залишився проживати разом із матір'ю.

ОСОБА_9 почала хворіти і в 2010 році дала дозвіл разом з відповідачем на виїзд спільного сина до України.

З травня 2010 року малолітня дитина проживає в сім'ї позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 померла.

За час проживання дитини в Україні батько сином не цікавився, не провідував його, не брав участі у вихованні дитини та не надавав матеріальної допомоги на утримання сина.

ОСОБА_6 просила суд позбавити ОСОБА_7 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_10 та стягнути аліменти.

ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом про відібрання малолітньої дитини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він дійсно перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 і у шлюбі народився син ОСОБА_10, який після розірвання шлюбу залишився проживати разом із матір'ю.

Після розірвання шлюбу він провідував сина, піклувався ним та сплачував вчасно аліменти на утримання дитини.

У 2010 році він дав дозвіл на виїзд дитини разом із матір'ю до України.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 померла, а їх спільний син залишився проживати в Україні.

ОСОБА_7 неодноразово дзвонив до ОСОБА_6 та її родини, щоб вони надали йому свідоцтво про смерть матері дитини, щоб він мав змогу забрати сина, однак вони йому відмовили. Зазначає, що він звертався із заявами до органів прокуратури Російської Федерації та України, а також до посла Російської Федерації в Україні, щоб допомогли йому розшукати та повернути сина.

Оскільки ОСОБА_6 не бажає добровільно повернути йому рідного сина, просив суд ухвалити рішення, яким відібрати дитину у ОСОБА_6 та передати її батькові.

Рішенням Івано-Франківського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2012 року, позов ОСОБА_7 задоволено. Відібрано малолітнього ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, у ОСОБА_6 та передано його батькові ОСОБА_7 У задоволенні позов ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 просить вказані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позо ОСОБА_6 та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9, донька ОСОБА_6, перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7

Від спільного проживання в шлюбі народився син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

29 березня 2008 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 розірвано, син ОСОБА_10 залишився проживати разом із матір'ю.

24 квітня 2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_9 дали нотаріально посвідчену згоду на виїзд на відпочинок з 29 квітня 2010 року по містах Російської Федерації та України до бабусі ОСОБА_6 їх сина ОСОБА_10 у супроводі ОСОБА_12

Згідно Свідоцтва про смерть (НОМЕР_1) від 11 січня 2011 року ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до довідки Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №286/02-19 від 25 січня 2011 року ОСОБА_10 з 11 травня 2010 року проживає у родичів за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_13

Також встановлено, що після смерті ОСОБА_9 в січні 2011 року ОСОБА_7 звертався до органів прокуратури Російської Федерації та України з проханням повернути йому дитину.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 з позовом про позбавлення батьківських прав звернулася у порядку передбаченому ст. 165 СК України, як особа, в сім'ї якої проживає дитина.

Відповідно до ч. 3 ст. 163 СК України суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року (v0003700-07) роз'яснено, що питання про позбавлення батьківських прав слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У порушення вказаних вимог та положень ст. 213 ЦПК України суд першої інстанції не звернув увагу на вказане та не з'ясував обставин, на які позивач посилалася як на підставу своїх вимог.

Зокрема, поза увагою суду залишилося посилання позивача на те, що відповідач рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 07 червня 2010 року вже був позбавлений батьківських прав, щодо іншої його дитини та не з'ясував причин, які стали підставою для позбавлення відповідача батьківських прав та чи можуть вони вплинути на прийняття рішення про позбавлення батьківських прав щодо ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд апеляційної інстанції на вказані порушення судом першої інстанції норм процесуального права уваги не звернув, крім того, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги про позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, не надав належної правової оцінки наданим доказам, не взяв до уваги характер спірних правовідносин, що випливає із встановлених обставин, дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин, допущені судами порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, а тому оскаржувані судові рішення необхідно скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє через представника ОСОБА_8, задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.