Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Євграфової Є.П., Мартинюка В.І., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (далі – ВАТ "Страхове товариство "Гарантія") до ОСОБА_3 про стягнення вартості залишків пошкодженого автомобіля за касаційною скаргою ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2010 року,

У квітні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 9 липня 2008 року між ним та відповідачкою було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, об’єктом страхування якого є майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобіля Toyota Camry, н. з. НОМЕР_1. 24 серпня 2008 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль зазнав ушкоджень, тобто настала страхова подія. Розмір матеріального збитку власнику автомобіля склав 218 819 грн. 64 коп. Оскільки вартість ремонту застрахованого автомобіля перевищує 75% дійсної вартості автомобіля, то має місце факт повної загибелі застрахованого транспортного засобу. Відповідно до заяви відповідачки та листа вигодонабувача ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" виплатило 191 070 грн. 60 коп. страхового відшкодування, а ОСОБА_3 зобов’язана була передати залишки пошкодженого автомобіля позивачу в порядку, передбаченому п. 9.9.2 розділу 9 Правил страхування, чого остання не зробила. У результаті невиконання відповідачем обов’язків, що передбачені правилами страхування, позивач недоотримав 51 407 грн. 59 коп., які позивач просив стягнути на його користь з відповідачки.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 червня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" вартість залишків автомобіля Toyota Camry, н.з. НОМЕР_1, у розмірі 51 407 грн. 59 коп.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2010 року рішення районного суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову про стягнення вартості залишків автомобіля Toyota Camry, н.з. НОМЕР_1, у розмірі 51 407 грн. 59 коп., апеляційний суд виходив із того, що сторони врегулювали спірне питання шляхом взаємного заліку, борг який рахувався за страховою компанією перед ОСОБА_3 по страховим виплатам у розмірі 17 574 грн. 90 коп. та залишенням залишків транспортного засобу за ОСОБА_3 з наданням їй дозволу на їх реалізацію.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна.

Відповідно до ст. ст. 979, 988 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Судом встановлено, що 9 липня 2008 року між ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту – автомобіля Toyota Camry, н. з. НОМЕР_1 (а. с. 6-10).

24 серпня 2008 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди зазначений автомобіль зазнав ушкоджень, тобто настала страхова подія. У результаті дорожньо-транспортної пригоди розмір матеріального збитку власнику автомобіля склав 218 819 грн. 64 коп. Станом на 26 серпня 2008 року ринкова вартість цього автомобіля становила 223 285 грн. 35 коп. За результатами проведеного автотоварознавчого дослідження вартість ремонту застрахованого автомобіля перевищує 75 % дійсної вартості автомобіля, що згідно р. 9 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №1-08/06 від 1 липня 2005 року, розроблених ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" та затверджених президентом товариства (надалі – Правила страхування), має місце факт повної загибелі автомобіля.

За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому при вирішенні питання про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасному з’ясуванню підлягає й питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Як убачається з матеріалів справи, за пунктом 9.9 Правил страхування встановлено два варіанти виплат страхового відшкодування у разі наявності факту "повної загибелі" транспортного засобу за вибором страхувальника (вигодонабувача), відповідно до яких автомобіль залишається в розпорядженні страхувальника або його залишки передаються від страхувальника страховику (а. с. 15).

Відповідно до заяви відповідача та листа вигодонабувача, позивач виплатив 191 070 грн. 60 коп. страхового відшкодування, а ОСОБА_3 зобов’язана була передати залишки пошкодженого автомобіля позивачу в порядку, передбаченому п. 9.9.2 розділу 9 Правил страхування.

Проте судами не вирішено питання про передачу автомобіля після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України не з’ясував, чи є в наявності пошкоджений автомобіль, у позовній заяві позивач вказав про його продаж.

При ухваленні рішення у порушення вимог ст. 212 ЦПК України судом апеляційної інстанції не було досліджено наявні у справі докази, а саме, довіреність за №08/02/08 від 14 лютого 2008 року, яка була видана ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" в особі президента Ногача М.І. директору Кіровоградської регіональної дирекції філії ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" Андрєєву О.О., положення про Кіровоградську регіональну дирекцію філії ВАТ "Страхове товариство "Гарантія", а також дозвіл на реалізацію залишків автомобіля в залік заборгованості, який не передбачений ні договором страхування, ні Правилами страхування.

Крім того, суд не взяв до уваги, що договір добровільного страхування №5-204-5/08 було укладено між позивачем, відповідачкою та ТОВ "Просто Фінанс"; саме ТОВ "Просто Фінанс" у договорі визначене вигодонабувачем (а. с. 6-10).

Суд зазначені обставини не врахував, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та з додержанням положень статей 35, 36 ЦПК України не вирішив питання про залучення до участі у справі вигодонабувача за договором страхування – ТОВ "Просто Фінанс".

Оскільки, вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2010 року та рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 4 червня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.