Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,

Євграфової Є.П., Мартинюка В.І., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_6, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2010 року,

У березні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько – ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини будинку АДРЕСА_1. Вона та відповідачі є спадкоємцями як за законом, так і за заповітом, про наявність якого дізналася лише у березні 2010 року. Посилаючись на ці обставини, позивачка просила визначити додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 6 липня 2010 року позов задоволено частково. Визначено ОСОБА_3 додатковий строк у один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька – ОСОБА_7

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2010 року рішення міськрайонного суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи позивачці у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення додаткового строку.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_3 – ОСОБА_7 (а. с. 10).

Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, у якому проживала мати та брат позивачки.

ОСОБА_3 проживала із співмешканцем у будинку АДРЕСА_2.

19 вересня 2003 року ОСОБА_7 склав заповіт на ім’я позивачки та відповідачів (а. с. 20).

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом або за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини, який складає 6 місяців та який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідачі в установлений законом строк, а саме 30 жовтня 2009 року, звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. При цьому у заяві ОСОБА_4 зазначила про те, що їй не відоме місце проживання позивачки, не зазначивши її як спадкоємця за законом (а.с. 44). ОСОБА_3 з відповідною заявою не зверталася до нотаріальної контори, оскільки не знала, що на день смерті батька заповіт не змінено.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про продовження ОСОБА_3 строку на прийняття спадщини в межах строку, передбаченого ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

Безпідставно скасовуючи законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального права.

Ураховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2010 року скасувати, рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 6 липня 2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.