Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.,

суддів: Гончара В.П., Євграфової Є.П.,

Журавель В.І., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 3 червня 2010 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 30 вересня 2010 року,

У жовтні 2009 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 9 серпня 1986 року зареєстрував шлюб з відповідачкою.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Сторожинецької міської ради від 17 червня 1988 року ОСОБА_4 виділено земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва жилого будинку, на якій вони побудували будинок та господарські споруди; будівництво на даний час закінчено.

У зв’язку із розірванням шлюбу ОСОБА_3 просив поділити спільне майно подружжя, виходячи із рівності часток.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 3 червня 2010 року позов про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб, укладений 9 серпня 1986 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Виділено в натурі ОСОБА_3 в жилому будинку кімнату 1-5, площею 21,8 кв. м, вартістю 25389 грн.; кухню 1-6, площею 11,8 кв. м, вартістю 13743 грн.; із господарських споруд – літню кухню літ. "Б", вартістю 16641 грн.; Ѕ частину вбиральні літ. "Д", вартістю 652 грн.; Ѕ частину огорожі 1-4, вартістю 2607 грн.; Ѕ частину криниці № 5, вартістю 955 грн., загальною вартістю 59987 грн., що складає 44/100 від ідеальних часток.

Виділено в натурі ОСОБА_4 в жилому будинку приміщення тамбура 1-1, площею 3,5 кв. м, вартістю 4076 грн.; коридор, площею 10,1 кв. м, вартістю 11763 грн.; жилу кімнату 1-3, площею 15,6 кв. м, вартістю 18169 грн.; жилу кімнату площею 13,3 кв. м, вартістю 15490 грн., загальною вартістю 49498 грн.; із господарських споруд – сарай літ. "В", площею 13,8 кв. м, вартістю 6517 грн.; сарай літ. "Г", вартістю 9 124 грн.; Ѕ частину вбиральні літ. "Д", вартістю 652 грн.; Ѕ частину огорожі 1-4, вартістю 2607 грн.; Ѕ частину криниці № 5, вартістю 1 955 грн., загальною вартістю 20 855 грн., всього виділено майна на суму 70353 грн., що складає 56/100 від ідеальних часток.

Проведення будівельних робіт покладено на ОСОБА_3

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 30 вересня 2010 року зазначене судове рішення в частині поділу майна змінено та в рахунок поділу будинку АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_3 в жилому будинку кімнату площею 13,3 кв. м; кухню площею 13 кв. м; коридор площею 2,6 кв. м; із господарських споруд – сарай літ. "В"; сарай літ. "Г"; Ѕ частину вбиральні літ. "Д"; Ѕ частину огорожі 1-4; Ѕ частину криниці № 5, на загальну суму 54 514 грн., що складає 42/100 від ідеальних часток.

Виділено в натурі ОСОБА_4 в жилому будинку тамбур 1-1, площею 3,5 кв. м; коридор 1-2, площею 10,1 кв. м; кімнату, площею 21,8 кв. м; кухню, площею 11,8 кв. м; із господарських споруд – літню кухню "Б", Ѕ частину вбиральні літ. "Д"; Ѕ частину огорожі 1-4; Ѕ частину криниці № 5, на загальну суму 75826 грн., що складає 58/100 від ідеальних часток. У решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення в частині поділу майна скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові в цій частині.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Районний суд, покладаючи в основу поділу майна ІІІ варіант висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 23 квітня 2010 року № 538 (а.с. 43), виходив із того, що саме цей варіант є більш доцільним, оскільки з відповідачкою проживає повнолітній син та її ідеальна частка буде більшою; до того ж остання не погоджується ні з яким варіантом поділу майна.

Апеляційний суд, змінюючи рішення в цій частині, посилався на те, що суд першої інстанції не врахував того, що виділена частина будинку не відповідає вимогам повноцінної ізольованої квартири, до складу якої входила б кухня, а тому провів поділ відповідно до І варіанту зазначеного дослідження.

Проте з такими висновкам судів погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що сторони 9 серпня 1986 року уклали шлюб.

Рішенням виконавчого комітету Сторожинецької міської ради від 17 червня 1988 року ОСОБА_4 виділено земельну ділянку площею 0,06 га, на якій подружжя побудувало будинок та господарські споруди. Будівництво на даний час закінчено.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 вказаної норми передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 4 жовтня 1991 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) роз’яснив, що с уди мають враховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради .

За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Пунктом 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються права на житлові будинки, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно з п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

У порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суди, застосовуючи до правовідносин, що виникли, норму ст. 367 ЦК України, яка регулює поділ майна, що є у спільній частковій власності, не звернули уваги на те, що будинок не був прийнятий до експлуатації і як наслідок не зареєстрований в органах БТІ, а тому не може бути об’єктом справа спільної власності; не вирішили питання, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин і дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині поділу майна; в достатньому обсязі не перевірили пояснень відповідачки про те, що до експлуатації будинок не прийнятий.

З‘ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні позову в частині поділу майна призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У частині позову про розірвання шлюбу рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 3 червня 2010 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 30 вересня 2010 року в частині поділу майна скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині позову про розірвання шлюбу рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 3 червня 2010 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 30 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.