Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу за касаційною скаргою ПАТ "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" на рішення Бородянського районного суду Київської області від 8 квітня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 4 жовтня 2010 року,

У вересні 2008 року ПАТ "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача відповідно до ст. 993, 1191 ЦК України суму 19060 гривень 18 копійок за відшкодування ремонту автомобіля, оскільки добровільно її виплатити відповідач відмовляється, а також стягнути 194 гривні 78 копійок державного мита, 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 418 гривень за проведення автотоварознавчого дослідження.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 8 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 4 жовтня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга ПАТ "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відсутні правові підстави, які свідчать про винність відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 13 вересня 2007 року за участю автомобіля ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля М-2140, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_1, оскільки провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 було закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, а постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 22 вересня 2007 року та повідомлення Бородянського РВ від 15 жовтня 2007 року не може розглядатися як належний доказ вини відповідача.

З такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За положеннями ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою .

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судами установлено, що 13 вересня 2007 року приблизно о 19 годині 30 хвилин на вул. Заводська в смт. Бабинці Бородянського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля М-2140, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_1

Водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення згідно постанови Бородянського районного суду від 13 березня 2008 року, яка набрала законної сили 23 червня 2009 року, однак у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення провадження у справі відносно ОСОБА_1 було закрито. Тобто провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито, що не виключає цивільно-правову відповідальність.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, суд всупереч вимогам ст. 61 ЦПК України не визнав обставини, які були встановлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, а саме: порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України на вищезазначені положення закону уваги не звернув, доводів ПАТ "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" належним чином не перевірив.

З огляду на викладене, висновок суду про відсутність правових підстав, які б свідчили про винність відповідача, не можна вважати законним і обґрунтованим.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув; в порушення ст.ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин та фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч.2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 292, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ПАТ "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" задовольнити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 8 квітня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 4 жовтня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.