Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Мартинюка В.І.,

суддів: Гончара В.П., Журавель В.І.,

Євграфової Є.П., Юровської Г.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності, поділ майна, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права приватної власності, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Стаханівського міського суду Луганської області від 25 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 вересня 2010 року,

В квітні 2009 року ОСОБА_3 звернулася із зазначеним позовом до суду. В обгрунтування позову посилалася на те, що вона з відповідачем ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 5 жовтня 2002 року. Шлюб розірвано рішенням Стаханівського міського суду від 9 липня 2009 року. В період шлюбу на їх з позивачем сумісні гроші був придбаний автомобіль Шкода Октавія, 2005 року випуску за довідкою-рахунком КІВ №191150 від 16 жовтня 2005 року, виданої ТОВ "Авто ленд". Автомобіль оформлений на відповідача. На час звернення з позовом вартість автомобілю складає 107800 грн. В період розгляду справи відповідач ОСОБА_4 без її відома та згоди зняв автомобіль з обліку для реалізації а 31 липня 2009 року автомобіль був поставлений на облік новим власником ОСОБА_5 за новим державним номером. Посилаючись на зазначені обставини, просила визнати спірний автомобіль спільним сумісним майном подружжя, визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля, укладений між відповідачами. Просила поділити автомобіль, визнавши право власності на нього за відповідачем ОСОБА_4, стягнувши з нього на її користь Ѕ частку вартості автомобілю у розмірі 53 900 грн. Просила також покласти на відповідача понесені нею судові витрати.

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати спірний автомобіль його особистою власністю, посилаючись на те, що він був придбаний в період, коли вони з ОСОБА_3 не проживали разом, і за кошти його батьків. Фактично автомобіль був йому подарований батьками на день його народження.

Ухвалою суду від 2 квітня 2010 року цивільні справи за позовом ОСОБА_3 та позовом ОСОБА_4 об'єднані в одне провадження.

Рішенням Стаханівського міського суду Луганської області від 25 червня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Луганської області від 30 вересня 2010 року, в позові ОСОБА_3 відмовлено. Позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано спірний автомобіль особистим майном ОСОБА_4, придбаним ним за час окремого проживання із ОСОБА_3 у зв`язку із фактичним припиненням шлюбних відносин.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначені судові рішення, постановити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 та відмовляючи в позові ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що сторони, незважаючи на зареєстрований шлюб, разом не проживали, спільного господарства не вели і спільного бюджету не мали, автомобіль куплено не на кошти сторін, а за кошти батьків відповідача. Виходячи з цих обставин, суд визнав автомобіль особистим майном ОСОБА_4

З такими висновками суду безспірно погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 5 жовтня 2002 року по 9 липня 2009 року.

Рішенням Стаханівського міського суду Луганської області від 9 липня 2009 року, яке набрало законної сили, встановлено, що шлюбні стосунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .фактично припинені з грудня 2007 року.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 СК визначено, що особистою приватною власністю дружини (чоловіка) є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Відповідно до ч.6 ст.57 СК України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого приживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Автомобіль придбано 16 жовтня 2005 року, тобто в той час, коли сторони перебували у зареєстрованому шлюбі і в той час, коли шлюбні стосунки ще не були припинені.

Таким чином, у суду не було підстав стверджувати, що на автомобіль не розповсюджується режим спільної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі

договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які

належали їй, йому особисто.

В матеріалах справи відсутні докази того, що кошти, на які придбано автомобіль, є особистою власністю ОСОБА_4

Наведене свідчить, що судами неповно встановлено обставини справи та дано їм невірну юридичну оцінку, що призвело до постановлення судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Стаханівського міського суду Луганської області від 25 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.