Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Дем’яносова М.В., Ткачука О.С.,

Кузнєцова В.О., Штелик С.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживача, за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 квітня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2010 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживача. Позивач зазначав, що 18 травня 2008 року ним було укладено з відповідачкою договір побутового підряду, за яким відповідачка зобов’язалася виготовити, доставити і встановити за місцем його проживання набір кухонних меблів. За умовами договору відповідачка повинна була виконати обумовлену договором роботу протягом 40 робочих днів, а саме до 2 серпня 2008 року. Посилаючись на те, що свої зобов’язання за договором він виконав та сплатив відповідачці 41 129 грн., а нею умови договору фактично були виконані лише 20 вересня 2008 року, позивач просив на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" стягнути з відповідачки 60 459 грн. 63 коп. пені та визнати п. 7.1.2 договору, який передбачає інший ніж встановлено законом розмір пені, недійсним.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2010 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним п. 7.1.2 договору від 18 травня 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 60 459 грн. 63 коп. пені. Вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачкою, як виконавцем робіт за договором побутового підряду, порушено обумовлені договором строки виконання робіт, що є підставою для стягнення з неї пені у розмірі, встановленому Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) . Також, оскільки передбачений договором розмір пені суперечить закону, пункт 7.1.2 договору слід визнати недійсним.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що пунктом 7.1.2 договору сторони обумовили відмінний від передбаченого ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" розмір пені за порушення виконавцем строку виконання робіт.

Вирішуючи спір, суд у порушення статей 213, 214 ЦПК України у достатньому обсязі не визначився щодо характеру спірних правовідносин, не врахував принципу свободи договору та можливості сторін при укладенні договору відступити від положення Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) щодо встановлення розміру пені за порушення виконавцем строку виконання робіт.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Ухвалою Верховного Суду України від 14 жовтня 2009 року скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2010 року, справу за позовом ОСОБА_3 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проте при новому розгляді справи судом не враховано вказівок суду касаційної інстанції, що призвело до повторного порушення вказаних норм матеріального права та ухвалення рішення, яке знову підлягає скасуванню з одних і тих же підстав.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій повинні бути скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 квітня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.