Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем’яносова М.В., Ткачука О.С.,

Кузнєцова В.О., Штелик С.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства"Україна" (далі – ПСП "Україна") до ОСОБА_3 про стягнення 20 569 грн. 62 коп., за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 27 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2010 року,

У червні 2010 року ПСП "Україна" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між ПСП "Україна" та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі площею 8, 61 га на території Криничненської сільської ради строком на п’ять років, який зареєстровано 26 квітня 2005 року в Устинівському районному відділі ДП КРФ "ЦДЗК". Зазначало, що восені 2009 року відповідач протиправно зорав 2, 87 га землі, на якій були розміщені багаторічні трави (люцерна) та на початку червня 2010 року скосив люцерну на сіно на решті площі ділянки № 547 у розмірі 5, 74 га. Просило стягнути з ОСОБА_3 20 569 грн. 62 коп. на відшкодування матеріальної шкоди на підставі ч. 1 ст. 328, ч. 3 ст. 386 ЦК України.

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 27 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2010 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПСП "Україна" матеріальні збитки у розмірі 6 853 грн. 92 коп., 13 715 грн. 70 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 205 грн. 69 коп. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 20 895 грн. 31 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постановлені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Вищезазначеним вимогам процесуального законодавства ухвалені у справі рішення не відповідають.

Судом встановлено, і це убачається із матеріалів справи, що 19 січня 2005 року між ПСП "Україна" та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, відповідач як орендодавець передав позивачу, як орендарю, у платне користування 8, 61 га земле строком на п’ять років – до 26 квітня 2010 року; 22 квітня 2010 року комісією представників ПСП "Україна" та представника Криничненської сільської ради встановлено, що на полі № 3 загальною площею 8, 61 га, ОСОБА_3 на земельній ділянці розміром 2, 87 га, яка належить йому на праві власності, ним знищено багаторічну траву (люцерна) ПСП "Україна" шляхом здійснення оранки землі. Розмір матеріальної шкоди визначений ПСП "Україна" з урахуванням середньої врожайності люцерни ПСП "Україна" у розмірі 20 569 грн. 62 коп. (а.с. 7).

Як убачається зі ст. 28 Закону України "Про оренду землі" від 8 липня 2010 року № 2469-VI орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам (284-93-п) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 19 квітня 1993 року № 284 (284-93-п) затвердив Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі – Порядок).

Згідно п. 2 Порядку (284-93-п) розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Задовольняючи позов суд першої інстанції у порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України не звернув увагу на вищезазначені вимоги законодавства щодо регулювання порядку створення комісій для визначення розміру збитків, яких зазнав землекористувач, не встановив і не зазначив у рішенні з яких саме міркувань він виходив приймаючи до уваги акт комісії ПСП "Україна" від 22 квітня 2010 року, за наявності даних порушення прав орендаря наприкінці 2009 року. Крім того, не усунув протиріччя у доказах наданих сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень, а саме – періоду порушення прав орендаря, що має значення для правильного вирішення справи з огляду на строк дії договору оренди (до 26 квітня 2010 року), а прийняв до уваги лише доводи позивача не зваживши на доводи свідків, даними ними у судовому засіданні.

З огляду на незастосування до регулювання спірних правовідносин положень Порядку (284-93-п) та допущені порушення норм процесуального права, що унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи рішення суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.

Апеляційний суд у порушення ст. 303 ЦПК України на допущені порушення норм матеріального і процесуального права уваги не звернув і залишив оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин рішення та ухвала апеляційного суду не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 27 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2010 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.