Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства "Трускавецька міська лікарня" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, витрат, пов`язаних з розглядом справи та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 15 вересня 2009 року, додаткове рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 31 грудня 2009 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 30 вересня 2010 року,

У березні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 23 вересня 2008 року, яке набрало законної сили 23 грудня 2008 року, визнано неправильним формулювання запису в трудовій книжці про звільнення її з роботи за пунктом 6 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ) та змінено формулювання запису в трудовій книжці про звільнення на підставі пункту 1 ст. 40 КЗпП України. Посилаючись на те, що трудовий договір по цей час не розірваний, трудову книжку не видано, остаточного розрахунку не здійснено позивач вимагає стягнення з відповідача 47729 гривень 33 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 90675 гривень 4 копійки компенсації в розмірі 120 % ставки Національного банку України за кожний день затримки виплати заробітної плати за період з 15 листопада 2006 року по 1 вересня 2009 року, 3950 гривень витрат на правову допомогу адвоката, 9098 гривень 46 копійок на правову та іншу допомогу представника згідно трудової угоди від 14 вересня 2006 року, 750 гривень витрат, пов`язаних з відривом від звичних занять, компенсація за втрачений заробіток та відвідуванням судових засідань, 209 гривень 97 копійок витрат на пересилку поштової кореспонденції та 100000 гривень моральної шкоди.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 15 вересня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 3950 гривень витрат на правову допомогу та 1000 гривень моральної шкоди, 51 гривню судового збору на користь держави та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Додатковим рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 31 грудня 2009 року у позовних вимогах про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з відривом від звичайних занять, компенсацією за втрачений заробіток та відвідувань судових засідань відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 30 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3 950 гривень витрат на правову допомогу скасовано та в цій частині позовні вимоги залишено без розгляду. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом від 15 листопада 2006 року № 131 "Про звільнення з роботи ОСОБА_6." останню звільнено з роботи на підставі пункту 6 ст. 36 КЗпП України як таку, що відмовилась продовжувати роботу у зв`язку із зміною істотних умов праці (а.с. 8 том I).

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 23 вересня 2008 року, яке набрало законної сили 23 грудня 2008 року, визнано неправильним формулювання звільнення позивача з роботи наказом від 15 листопада 2006 року № 131 як звільнення "акушерки жіночої консультації ОСОБА_6 з 15 листопада 2006 року по пункту 6 ст. 36 КЗпП, як таку, що відмовилась продовжувати роботу в міській лікарні у зв`язку із змінами істотних умов праці" та змінено формулювання звільнення на "розірвання трудового договору з акушеркою стаціонару жіночої консультації зі стаціонаром Трускавецької міської лікарні у зв`язку з ліквідацією стаціонару жіночої консультації та скороченням штату його працівників по пункту 1 ст. 40 КЗпП" (а.с. 215 том I).

Також встановлено, що в день звільнення, 15 листопада 2006 року, трудову книжку позивач не отримала.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15 листопада 2006 року по 1 вересня 2009 року суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність підстав такого стягнення за відсутності доказів того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці позивача не перешкоджало її подальшому працевлаштуванню.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно з положеннями частини 4 ст. 235 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що 2 вересня 2009 року відповідачем надано трудову книжку представнику позивача із зміненим, відповідно до рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 вересня 2008 року, яке набрало законної сили 23 грудня 2008 року, формулюванням звільнення.

Представник позивача відмовився отримати зазначену трудову книжку у зв`язку з неналежним її оформленням та відсутністю нових наказів про звільнення, про що складено відповідний акт (а с. 189 том II).

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій щодо відмови у виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованим, оскільки не досліджено факт видачі трудової книжки позивачу, не перевірено дату та процедуру її видачі.

Що стосується стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то необхідно враховувати, що відповідно до пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

За таких обставин постановлені рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 15 вересня 2009 року, додаткове рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 31 грудня 2009 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 30 вересня 2010 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.