6-1699св10 Про стягнення заборгованості за договором та звернення стягнення на майно - 07.02.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором, звернення стягнення на майно, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання договору кредиту неукладеним, визнання договору іпотеки недійсним, за касаційними скаргами акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на рішення та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року,

У листопаді 2007 року акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Євпаторійського відділення Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі – АКБ "Укрсоцбанк") звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 9 листопада 2006 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту строком дії до 5 листопада 2011 року, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 230 000 грн.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 9 листопада 2006 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 не виконує належним чином умови кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків. Позивач просив суд звернути стягнення на вказану квартиру та за рахунок отриманих коштів задовольнити його вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У грудні 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом до АКБ "Укрсоцбанк" про визнання неукладеним договору кредиту та визнання недійсним договору іпотеки, посилаючись на те, що у порушення умов кредитного договору банком не було передано ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 230 000 грн.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2010 року у задоволенні позову АКБ "Укрсоцбанк" відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, відмови у задоволенні позовних вимог АКБ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 скасовано та закрито провадження у справі в цій частині.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог АКБ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 змінено. У задоволенні позовних вимог АКБ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційних скаргах АКБ "Укрсоцбанк" просить скасувати рішення та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та позовних вимог АКБ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що кредитний договір було укладено між позивачем, який є юридичною особою, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, а тому спір в частині вказаних позовних вимог підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог АКБ "Укрсоцбанк" та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд виходив з того, що після закриття провадження в частині позовних вимог банку до ОСОБА_3 підстави для задоволення його позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_5, які не є сторонами кредитного договору, відсутні. Вимога про визнання неукладеним договору не є способом захисту цивільних прав та інтересів, який передбачено законом, а договір іпотеки укладено з дотриманням вимог законодавства.

Проте з висновками суду погодитися не можна з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення та ухвала суду апеляційної інстанції не відповідають.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до ст. 13 зазначеного закону договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Із договору кредиту № 08м-485/06 від 9 листопада 2006 року вбачається, що грошові кошти у розмірі 230 000 грн. надаються громадянину України ОСОБА_3 на споживчі потреби. У статті 8 зазначеного договору містяться відомості про позичальника, як про фізичну особу.

Суд апеляційної інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, позовних вимог АКБ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Правові наслідки закриття провадження у зазначеній частині судом було враховано при подальшому розгляді справи та ухваленні оскаржуваного рішення, у зв’язку з чим рішення та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Кримської республіканської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" задовольнити частково.