Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаського міськвиконкому, Черкаської дитячої музичної школи № 1 ім. М.В. Лисенка про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 8 листопада 2010 року,

У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 3 березня 2009 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 7 травня 2009 року по справі за її позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вона поновлена на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Черкаської дитячої музичної школи № 1 ім. М.В. Лисенка, на її користь стягнуто середній заробіток в сумі 46 978 гривень за час вимушеного прогулу.

Рішення в частині поновлення на роботі набрало чинності 3 березня 2009 року, однак відповідач до 22 вересня 2009 року рішення не виконував у зв'язку з чим їй не була виплачена заробітна плата.

Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути на її користь середній заробіток за період з часу проголошення рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 3 березня 2009 року про фактичне поновлення її на посаді заступника Черкаської дитячої музичної школи № 1 ім. М.В. Лисенка 22 вересня 2009 року в розмірі 12 490 гривень, оскільки за цей період мав місце вимушений прогул.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 вересня

2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 8 листопада 2010 року, в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У зв’язку з тим, що скаржниця з моменту звільнення працювала на посаді викладача по класу музично-теоретичних дисциплін (а.с. 56), то їй до виплати підлягає різниця між середньомісячною заробітною платою та фактично отриманою заробітною платою за час затримки.

Суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що позивач, працюючи викладачем, отримувала заробітну плату, яка перевищує зазначену суму позову, а різниця в заробітку становить від’ємне значення, що вбачається із листа прокуратури Черкаської області від 22 січня 2010 року, в якому вказано, що судами неправомірно стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 46 978 гривень, оскільки при її нарахуванні не враховано заробітної плати педагога ОСОБА_4, отриманої за час роботи в Черкаській дитячій музичній школі № 1 ім. М.В. Лисенка.

Із доводів касаційної скарги не вбачається, що висновки рішень спростовуються належними доказами. Крім цього розрахунки сум, які на думку позивачки підлягають стягненню в матеріалах справи відсутні.

Доводи касаційної скарги щодо порушення п. 2 ст. 21 ЦПК України є безпідставними, оскільки суддя Ювшин В.І. брав участь у різних справах з різними предметами позову.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 8 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.