2/0109/3419/2012 Про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та підігріву води - 17.12.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2012 року,

28 вересня 2009 року Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги. Вимоги мотивовані тим, що ОП "Кримтеплокомуненерго" є централізованим постачальником теплової енергії в м. Сімферополі і надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, в тому числі і до квартири АДРЕСА_1. Проте, відповідач з вересня 2009 року не сплачував в повному обсязі вартість наданих послуг, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з 01.09.2009 року по 29.02.2012 року в сумі 4092 грн. 40 коп. Просить стягнути з ОСОБА_6 4092,40 грн. та судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» 4092 грн. 40 коп. на погашення заборгованості та 214,60 грн. у відшкодування судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 за довіреністю ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОП «Кримтеплокомуненерго», посилаючись на те, що рішення суду незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, по неповно з'ясованим обставинам, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач не є споживачем теплової енергії та гарячого водопостачання, тому не зобов'язаний сплачувати позивачу витрати за такі послуги, які йому фактично не надавалися, оскільки з 21.10.2010 року в квартирі ОСОБА_6 встановлено індивідуальне опалення та його квартиру було відключено від централізованої мережі опалення, що підтверджується відповідним актом, а крім того, між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОП «Кримтеплокомуненерго» просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли правовідносини з приводу надання та споживання теплової енергії у вигляді опалення квартири та гарячого водопостачання, заборгованість за отримані відповідачем послуги, яка виникла за період з вересня 2009 року по лютий 2012 року, підлягає стягненню.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам та вимогам закону.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_6 проживає в квартирі АДРЕСА_1 і є споживачем комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються ОП «Кримтеплокомуненерго». Позивач в установленому законом порядку надавав послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, забезпечуючи ОСОБА_6 можливість користування цими послугами.

Згідно зі ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наймач (споживач) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону до числа житлово-комунальних послуг відносяться й послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Пунктом 5 частини 2 ст. 20 зазначеного Закону передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач з вересня 2009 року не в повному обсязі вносить плату за користування тепловою енергією, а з грудня 2010 року зовсім не сплачує за надані послуги, у зв'язку з чим заборгованість відповідача з вересня 2009 року по лютий 2012 року склала 4092 грн. 40 коп.

За таких обставин, виходячи з правил статей 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статей 525, 526 ЦК України та встановивши, що відповідач не виконує своїх зобов'язань за спожиті ним послуги теплової енергії і має заборгованість за надані послуги у сумі 4092 грн. 40 коп., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та ухвалив рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України відповідач та його представник не надали доказів, які б могли спростувати висновки суду.

Посилання представника відповідача на відключення у жовтні 2010 року його квартири від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки таке відключення проведено з порушенням встановленого законом порядку.

Відповідно до пункту 25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно з пунктом 26 Правил (у редакції з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268 (1268-2007-п) ) відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (z1478-05) і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758 (z1478-05) (у редакції зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 6 листопада 2007 року № 169 (z1320-07) ), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОП «Кримтеплокомуненерго» посилалося на те, що відповідачем не дотримано порядку відключення квартири від мережі ЦО та відключення фактично було проведено без отримання від орендного підприємства технічних умов на відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, оскільки на час прийняття міжвідомчою комісією відповідного рішення було заборонено відключення окремих квартир у будинку від мережі централізованого опалення, тому підстави для зняття позивача з обліку, як споживача послуг теплопостачання, відсутні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дав належну оцінку доводам позивача та тому факту, що об'єктом відключення від мережі централізованого опалення може бути весь багатоквартирний будинок, а не лише належна в ньому квартира відповідача, так само як і умові, за наявності якої комісія дозволила відповідачеві відключити його квартиру від мережі централізованого опалення та дійшов правильного висновку, що сам по собі факт наявності такого рішення комісії без видачі позивачем технічних умов на відключення квартири відповідача від мережі централізованого опалення не може свідчити про те, що відповідачем додержано порядку відключення від мережі централізованого опалення.

Таким чином, аналіз вищезазначених норм з точки зору їх дії в часі дає підстави для висновку про те, що наявність рішення комісії за відсутності згоди позивача у видачі відповідачу технічних умов на відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання були чинними постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (630-2005-п) у редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268 (1268-2007-п) , і наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 "Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання" (z1478-05) у редакції зі змінами, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року № 169 (z1320-07) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 року за № 1320/14587 (z1320-07) . Указаними нормативно-правовими актами передбачається надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення з ініціативи споживачів на будинок у цілому, а не на окремі квартири.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що відсутність між сторонами договору про надання послуг з централізованого теплопостачання є підставою для звільнення відповідача від оплати даних послуг, колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання житлово-комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно з законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572 (572-92-п) "Про приватизацію державного житлового фонду" (у редакції 2006 року).

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачено законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що сам по собі факт відсутності договору не звільняє відповідача від виконання зобов'язань по оплаті за фактично спожиті послуги централізованого теплопостачання, які були надані позивачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав належної оцінки доказам відповідача, а тому необґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача, є безпідставними.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України.