Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,

Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Ужгородської районної спілки споживчих товариств до ОСОБА_3, третя

особа - Ужгородська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою Ужгородської районної спілки споживчих товариств на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 вересня 2012 року,

У грудні 2011 року Ужгородська районна спілка споживчих товариств (далі - Ужгородська РССТ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що є користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1

Відповідач у справі, ОСОБА_3, є власником об'єкта незавершеного будівництва - магазину, що розташований за вказаною вище адресою.

Посилаючись на те, що попередніх власників вказаного приміщення - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за рішенням суду було зобов'язано знести самочинно зведену будівлю магазину, Ужгородська РССТ просила позов задовольнити та зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою й знести вказану будівлю.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2012 року позов Ужгородської РССТ задоволено. Усунено Ужгородській РССТ перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 70 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_3 знести об'єкт незавершеного самочинного будівництва.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 28 вересня 2012 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2012 року скасовано, у задоволенні позову Ужгородської РССТ відмовлено.

У касаційній скарзі Ужгородська РССТ просить рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 вересня 2012 року скасувати й залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2012 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка у встановленому законом порядку була передана в оренду ОСОБА_4, а відтак - вимоги позивача є безпідставними.

Проте повністю погодитися з висновком апеляційного суду не можна з таких підстав.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб, право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376 та ст. 391 ЦК) (п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року (v0006740-12) ).

Також, за змістом чч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Ужгородська РССТ зазначала, що спірна земельна ділянка належить їй на праві постійного користування на підставі державного акта на право постійного користування землею від 4 липня 1996 року.

Однак, на зазначене вище суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

При цьому, у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК України, апеляційний суд не з'ясував дійсних обставин справи, не встановив статус спірної ділянки та не дав належної оцінки доводам позивача щодо порушення його прав землекористувача внаслідок зведення самочинної будівлі.

Також, взагалі не дослідивши договір оренди земельної ділянки, укладений 11 листопада 2004 року між Ужгородською міською радою та ОСОБА_4, зокрема, щодо строку його дії й порядку продовження, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про його пролонгації, не навівши на підтвердження такого висновку жодного належного й допустимого доказу.

Крім того, судом не з'ясовано і в матеріалах справи відсутні данні про те, що державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою був вилучений в Ужгородської РССТ, про що зазначено у рішенні апеляційного суду.

Оскільки судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду апеляційної інстанції необхідно скасувати та направити справу на новий

розгляд до апеляційного суду відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Ужгородської районної спілки споживчих товариств задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 вересня 2012 року скасувати.

Справу за позовом Ужгородської районної спілки споживчих товариств до ОСОБА_3, третя особа - Ужгородська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.