Справа № 22ц -5994 / 2012 р. 

Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А. В.

Суддя-доповідач: Спас О.В.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

Каракуші К.В.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2012 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У квітні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 17.10.2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Банк свої зобов'язання виконав, перерахувавши кредит на лімітну платіжну картку.

Відповідач належним чином умови договору не виконував, внаслідок чого склалась заборгованість у розмірі 33841,16 грн., що складається з 14514,75 грн. заборгованості за кредитом, 15739,71 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1499,903 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 500 грн. штраф (фіксована частка), 1587,67 грн. штраф ( процентна ставка).

Посилаючись на вказані обставини, банк просив суд стягнути з відповідача заборгованість по договору в розмірі 33841,16 грн. та судовий збір в сумі 338,41 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 33 841,16 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що судом неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить суд скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, представника позивача Букач Я.В., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Судом першої інстанції вірно встановлені наступні обставини.

17.10.2008р. сторонами укладений кредитний договір, за яким ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, проте належним чином своїх зобов'язань не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість (а.с. 2-4, 5-9).

Зокрема, судом вірно врегульовано спірні правовідносини застосуванням ст.ст. 526, 543, 625, 629, 1048- 1050, 1054, 1055 ЦК України, з системного аналізу яких вбачається, що зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути за сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, з застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності факту укладення кредитного договору не можуть братися до уваги, оскільки в матеріалах справи наявний пакет документів, який підтверджує, що сторони, діючи вільно та відповідно ст. ст. 6, 627 ЦК України уклали договір кредиту.

Згідно ст. ст. 207, 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі і вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах де відображена воля сторін.

17.10.2008р. відповідач звернувся до позивача з заявою про видачу кредиту з видачею кредитної картки і встановленням кредитного ліміту у сумі 7000грн. з базовою процентною ставкою 30% річних. При цьому відповідач вказав, що він ознайомлений і згоден з умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, своїм підписом він підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування в «ПриватБанку», він висловив згоду, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, умовами, правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, що банк має право збільшувати або зменшувати кредитний ліміт (а.с.5 -10).

Доводи апеляційної скарги щодо недійсності укладеного кредитного договору є неприйнятними, оскільки спір про недійсність договору судом не розглядався, дані доводи виходять за межі позовних вимог, а тому, відповідно ст. ст. 11, 303 ЦПК України, виходять за межі розгляду справи апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги щодо незадовільного матеріального стану апелянта та безпідставне, на його думку, незастосування судом першої інстанції ч. 3 ст. 551 ЦК України, не мають свого підтвердження, оскільки відомостей щодо матеріального стану відповідач не надав, підстав для зменшення неустойки не навів, інші істотні обставини не вказав, не обґрунтував, чи значно перевищує розмір неустойки розмір збитків, відповідних даних відповідач не навів.

Доводи апелянта щодо того, що він отримав за кредитним договором значно меншу суму, ніж заборгував банку, не спростовує висновки рішення суду. Згідно ст. ст. 625, 629, 1048- 1050, 1054, 1055 ЦК України за договором кредиту кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути за сплатою процентів, при цьому правовідносини передбачають грошову відповідальності за порушення зобов'язання.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.