6-13490св12 Про визнання простого векселю недійсним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 16.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання простого векселю недійсним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Артемівського районного суду Луганської області від 24 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 14 лютого 2012 року,

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 серпня 2007 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено протест про неоплату векселя № 6430400714280 від 27 вересня 2006 року зі строком платежу по пред'явленню на суму 200 000 грн зі сплатою 18 процентів річних. Вказаний вексель він не видавав і не підписував, вексель не відповідає вимогам Уніфікованого Закону «Про переказні та прості векселі» (995_007) та суперечить ст. 4 Закону України «Про обіг векселів», тому просив визнати його недійсним, визнати виконавчий напис, таким що не підлягає виконанню і зупинити виконавче провадження.

Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 24 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 14 лютого 2012 року, позов задоволено частково.

Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 31 серпня 2007 року, зареєстрований у реєстрі за № 3650, яким запропоновано стягнути з векселедавця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 200 200 грн, таким, що не підлягає виконанню.

У іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Артемівського районного суду Луганської області від 24 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 14 лютого 2012 року в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, провадження у справі у цій частині закрити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У іншій частині судові рішення попередніх інстанцій не оскаржено і підстав перевіряти їх законність і обґрунтованість у цій частині у суду касаційної інстанції немає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суду апеляційної інстанції, виходив з того, що всупереч вимогам ст. 8 Закону України «Про обіг векселів в Україні», п. п. 288, 302 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року №20/5 (z0283-04) , оригінал опротестованого векселя не прикріплено до спеціального бланку виконавчого напису та він відсутній у виконавчому провадженні.

Проте повністю з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно вимогам ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 31 серпня 2007 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на підставі оригіналу простого векселя № 6430400714280 від 27 вересня 2006 року зі строком платежу по пред'явленню на суму 200 000 грн зі сплатою 18 процентів річних, вчинено його протест і, відповідно, вчинено виконавчий напис, за яким запропоновано стягнути на користь векселедержателя ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 200 200 грн.

2 листопада 2007 року на підставі вказаного виконавчого напису старшим державним виконавцем Артемівського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції Саричевим Г.І. відкрито виконавче провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно з п. 294 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (z0283-04) протести векселів про неоплату, неакцепт, недатування акцепту вчиняються нотаріусами відповідно до законодавства України про обіг векселів.

Відповідно до положень п. 22 цієї ж Інструкції (z0283-04) нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем. Дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в документах, що подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні бути застережені підписом посадової (уповноваженої на те) особи і печаткою установи, підприємства або організації чи особи, яка видала документ. При цьому виправлення повинні бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім виправлене чи викреслене. Не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, у яких не можна прочитати все в них написане в первісному написанні, як, наприклад, документи, залиті чорнилом, потерті та ін. Не приймаються порвані документи та документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, якщо аркуші не прошито у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, а аркуші не пронумеровано і не скріплено підписом посадової (уповноваженої на те) особи та печаткою юридичної особи, яка видала документ.

Тобто вчинення протесту векселя можливе за умови відповідності поданого векселя та інших документів чинному законодавству.

Вимоги до оформлення векселя містяться в Уніфікованому законі «Про переказні векселі та прості векселі», який запроваджено Конвенцією від 7 червня 1930 року (995_007) .

Відповідно до положень ст. 75 Уніфікованого закону, простий вексель повинен містити наступні реквізити: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

У ст. 76 вищевказаного Закону зазначається, що документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Таким чином, якщо вексель не відповідає зазначеним вище вимогам, нотаріус не може вчинити протест.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) , Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) , а також Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 31 грудня 2008 року № 2368/5 (z1325-08) (чинними на час вчинення спірного виконавчого напису).

Відповідно до пункту 284 зазначеної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За положеннями ст. ст. 88, 92 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Протест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель.

Вичерпний перелік підстав для відмови у вчиненні нотаріальних дій нотаріусами, встановлений у п. 31 Інструкції, а саме вчинення такої дії суперечить законові; не подані відомості (інформація) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа, особа, цивільна дієздатність якої обмежена, або представник, який не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, не відповідає обсягу її цивільної правоздатності.

Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що паплюжать честь і гідність людини.

У п. п. 3, 8 постанови № 5 від 8 червня 2007 року «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» (v0005700-07) , Верховний суд України роз'яснив, що лише вимога векселедержателя, пред'явлена на підставі документа, який не відповідає формі та не містить обов'язкових реквізитів, підлягає відхиленню. Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, всупереч вимогам статей 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на зазначені норми матеріального права уваги не звернув, встановивши, що нотаріусом протест про неоплату векселя вчинено на підставі його оригіналу, не вжив заходів щодо повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи, а в рішенні не вказав, яким вимогам закону не відповідає наданий нотаріусу для вчинення протесту простий вексель, що могло бути підставою для відмови у вчиненні нотаріальних дій та, відповідно, не вказав неправомірність останніх щодо вчинення виконавчого напису, які є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на відсутність оригіналу векселя у виконавчому провадженні.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції також не звернув уваги на вищевикладене, допущені судом першої інстанції помилки не виправив і залишив рішення суду першої інстанції в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, без змін, обмежившись лише формальними посиланнями на ухвалення рішення у цій частині з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені судові рішення в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не можна вважати законними й обґрунтованими відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України.

Оскільки допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, судові рішення в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Артемівського районного суду Луганської області від 24 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 14 лютого 2012 року в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.