Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі

головуючої судді Мизи Л.М.

суддів Федорової А.Є., Процик М.В.

при секретарі Соколенко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2010 року у справі за позовом ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі філії "Южне головне управління ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

13 лютого 2009 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 25 700 грн., мотивуючи тим, що ОСОБА_1 працював інкасатором з повною матеріальною відповідальністю. 18 жовтня 2008 року бригада, старшим якої був ОСОБА_1, проводила інкасацію банкоматів, в тому числі банкомату САОD 0826, розташованого по вул. Стуса, 1 у м.Одесі. Приблизно о 13 год. 10 хв. ОСОБА_1 завантажив зазначений банкомат двома опломбованими касетами з грошовим номіналом 10грн. -1000 листів та 100 грн.-1000 листів, провів тестування банкомату і отримав чеки, приблизно о 14 год 30 хв. бригада інкасаторів прибула до каси, ОСОБА_1 здав чеки і ключі. Після чого провів моніторинг банкоматів, виявивши при цьому, що у зазначеному банкоматі відбуваються збої. В той же день приблизно о 15 год. 30 хв. ОСОБА_1 прибув до банкомату і вимкнув монітор, однак про несправність банкомату адміністрацію Банку не повідомив.

24 жовтня 2008 року в зв"язку з заміною банкомату була відкрита сейфова частина банкомату і виявлено, що на касеті з грошовими банкнотами номіналом 100 грн. зірвана пломба, при перерахунку виявлена нестача склала 257 банкнот на суму 25 700 грн.

Заочним рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 12 квітня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі філії "Южне головне управління ЗАТ КБ "ПриватБанк" матеріальну шкоду 25 700 грн. та судові витрати -287 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 03 червня 2011 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду з тих підстав, що судом порушено норми процесуального права, оскільки про розгляд справи він не був повідомлений, що позбавило його можливості надати докази, допущена неповнота з"ясування обставин, які мають значення для справи, яка призвела до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши її доводи, а також законність і обгрунтованість рішення в межах позовних вимог, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим.

рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції не в повній мірі виконав зазначені вимоги закону і це призвело до неправильного вирішення справи.

Встановлено, що наказом № від 04 червня 2007 року ОСОБА_1 прийнятий інкасатором в підрозділ "Перевозка цінностей і інкасація" в Одеську філію ЗАТ КБ "ПриватБанк".

23 травня 2007 року з ним укладений договір про повну матеріальну відповідальність,

18 жовтня 2008 року бригада в складі охоронця Мамросенка В.В., водія-інкасатора Ковальова К.Н. та старшого бригади Макаренка О.М. проводила інкасацію банкоматів. Приблизно о 13 год 10 хв. бригада прибула до банкомату № САОD0826, розташованого по вул. Стуса, 1 у м.Одесі. ОСОБА_1 відкрив сейфову частину банкомату і провів завантаження двох опломбованих касет з банкнотами номіналом 10 грн.-1000 листів і номіналом 100 грн. - 1000 листів, здійснив тестування і отримав чеки. При поверненні до банку ОСОБА_1 здав до каси чеки та ключі від сейфової частини банкомату, провів моніторинг банкомату і з"ясував, що він дає збій. О 15 год 30 хв. ОСОБА_1 прибув до місця розташування банкомату і вимкнув монітор і до 24 жовтня 2008 року банкомат не працював.

Суд, задовольняючи позов, виходив з того, що 24 жовтня 2008 року для підготовки банкомату до заміни на новий була відкрита сейфова частина банкомату і виявлено, що в касеті з грошовими банкнотами номіналом 100 грн. зірвана пломба, при перерахунку - виявлена нестача 100 листів на суму 25700 грн., а оскільки банкомат з 18 жовтня 2008 року не працював, відкриття сейфової його частини відбувалося 18 жовтня - ОСОБА_1 при завантаженні та 24 жовтня - ОСОБА_5 при вивантаженні касет і останнім виявлено зрив пломби, ОСОБА_1 звільнений за грубе порушення Інструкції по обслуговуванню банкоматів та бухгалтерського обліку по інкасації в ЗАТ КБ "ПриватБанк" за підставами п.2 ст. 41 КЗпП України, то він повинен нести матеріальну відповідальність за шкоду в порядку ст. 130 і ст. 134 КЗпП України як працівник з повною матеріальною відповідальністю.

Однак з таким висновком суду не можна погодитися. Позов ОСОБА_1 до ЗАТ "ПриватБанк" про поновлення на роботі до цього часу не знайшов свого вирішення, оскільки рішення суду не набрало законної сили, що встановлено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

рішення суду повинно засновуватися на достатніх належних і допустимих доказах.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяно шкоду підприємству, установі, організації.

Для притягнення працівника до матеріальної відповідальності згідно зі ст. 130 КЗпП України необхідна наявність у сукупності наступних юридичних фактів: порушення працівником трудових обв"язків, наявність дійсної прямої шкоди, причинний зв"язок між порушенням і шкодою та вина працівника.

Разом з тим, жодного належного та допустимого доказу вини ОСОБА_1 в зриві пломби на касеті та нестачі банкнот в касеті позивачем не надано, такі докази і матеріалах справи відсутні, не надані вони і суду апеляційної інстанції.

Та обставина, що 18 жовтня 2008 року при заміні касет в банкоматі ОСОБА_1 кілька хвилин знаходився один в кімнаті, де встановлений банкомат, на думку колегії, не є достатнім доказом його вини, оскільки є тільки припущенням, що в цей час він мав можливість заподіяти матеріальну шкоду.

До того ж, 24 жовтня 2008 року при вивантаженні касет інший працівник банку ОСОБА_5 також деякий час знаходився сам у цій кімнаті і також відкривав сейфову частину, хоча в поясненнях стверджував, що з ним в кімнаті знаходився ОСОБА_6В, а останній пояснив, що виходив з приміщення для отримання чеків з банкомату, повернувшись побачив, що ОСОБА_5 крутить лімб сейфа (а.с. 71, 76).

До того ж посилання позивача, а в подальшому і мотивування суду, що ОСОБА_1 про несправність банкомату не повідомив адміністрацію, суперечить матеріалам справи.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_7 - сервісного інженера, який чергував 18 жовтня 2008 року, ОСОБА_1 відразу повідомив йому про збій в банкоматі і вони спільно вирішили провести тестування, при проведенні яких сейфова частина банкомату не відкривається, оскільки і раніше банкомат періодично давав збої (а.с.67).

ОСОБА_1 після завантаження банкомату касетами, провів успішне тестування банкомату, прибув до банку, здав чеки і ключі від сейфової частини банкомату. Зазначені обставини не заперечуються позивачем і викладені ним у позовній заяві (а.с.2).

Після здачі ключів ОСОБА_1 був позбавлений технічної можливості ввійти до сейфової частини банкомату і до неї не входив, що підтверджується доказом, наданим позивачем, а саме електронною перепискою відповідальних працівників ОСОБА_8-ОСОБА_9, з якої вбачаться, що відкриття сейфової частини на банкоматі САОD 0826 відбулося двічі: 18 жовтня 2008 року о 13 год. 08 хв. та 24 жовтня 2008 року об 11 год. 01 хв.(а.с.66).

Таким чином, вина ОСОБА_1 в нестачі грошових коштів не доведена, а притягнення до матеріальної відповідальності можливе тільки за наявності вини працівника, при цьому наявність договору між сторонами про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 не є підставою для стягнення матеріальної шкоди при недоведеності його вини у заподіянні цієї шкоди.

Судове рішення не може грунтуватися на припущеннях, оскільки таке рішення суперечить вимогам ст. 213 ЦПК України.

Враховуючи, що згідно з ст.ст. 10, 60 ЦПК України обов"язок доведення позовних вимог покладений на позивача, колегія суддів при ходить до висновку, що позивач не довів свої вимоги, а суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до п.п.3 і 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 317, 319 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 12 квітня 2010 року скасувати.

В задоволенні позову ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі філії "Южне головне управління ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.