Справа № 22-ц/2390/2669/12

Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 21 Ткаченко С.Є. 

Доповідач в апеляційній інстанції Качан О. В. 

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСкіця М.І. суддів Захарової А.Ф., Скіця М.І.при секретаріБєлан О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 липня 2012 року по справі за позовом прокурора Чигиринського району Черкаської області в інтересах держави в особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області до ОСОБА_7, ОСОБА_6, про визнання договору дарування нежитлових будівель недійсним, зобов'язання повернути майно

Прокурор Чигиринського району в інтересах позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа: Мельниківська сільська рада про визнання договору дарування нежитлових будівель від 29.06.2011 року недійсним, посилаючись на те, що під час проведення перевірки використання власниками об`єктів нерухомості, які не введені в експлуатацію у встановленому законом порядку та з порушенням вимог безпеки на підставі судових рішень про визнання права власності на ці будівлі, було встановлено, що рішенням Чигиринського районного суду від 30.06.2010 року позов ОСОБА_7 до Чигиринської міської ради, третя особа: відділ містобудування та архітектури Чигиринської районної державної адміністрації про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (корчма), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 задоволено та визнано за ОСОБА_7 право власності на дане самочинно збудоване нерухоме майно.

Не погоджуючись з таким рішенням, 13.05.2011 року прокурором Чигиринського району внесено на нього апеляційну скаргу до апеляційного суду Черкаської області, який, ухвалюючи нове рішення у справі, не вирішив відповідно до ст. 380 ЦПК України питання про поворот виконання рішення. У зв'язку з цим прокурором Чигиринського району проведено додаткові перевірки з метою встановлення власника спірного майна на теперішній час для вжиття додаткових цивільно-правових заходів, зокрема, подання заяви про поворот виконання рішення, про передачу майна до комунальної чи державної власності, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання угод недійсними чи витребування майна.

В результаті проведеної перевірки встановлено, що згідно до інформації КП «ЧООБТІ» нежитлові будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 29.06.2011 року, реєстр №2331. Зі змісту договору дарування вбачається, що на момент дарування комплекс нежитлових будівель і споруд належав ОСОБА_7 на праві власності на підставі рішення Чигиринського районного суду від 30.06.2010 року, яке було скасоване як незаконне та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на самочинне будівництво ОСОБА_7 відмовлено.

Посилаючись на те що, відповідач ОСОБА_7 здійснив самочинне будівництво нежитлових приміщень, які стали предметом вище вказаного договору дарування, у зв`язку з чим він не набув права власності на них і вони не можуть бути предметом договору дарування, договір дарування суперечить інтересам держави, прокурор просив суд визнати договір недійсним.

рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 липня 2012 року позов задоволено. Визнано договір дарування нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1, укладений 29.06.2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, недійсним. Зобов'язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_7 нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1, отримані нею на підставі договору дарування від 29.06.2011 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачі в своїх апеляційних скаргах вказують, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позову прокурора Чигиринського району.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши доводи апеляції та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню по наступним мотивам.

Як вбачається із змісту судового рішення від 16.07.2012 року, суд прийшов до висновку про недійсність договору дарування з мотивів, що він укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у зв'язку з тим, що відповідачі мали намір обійти встановлений чинним законодавством порядок здійснення будівництва об'єктів містобудування, прийняття їх в експлуатацію та набуття на них права власності, уникнути пов'язаних з цим виплат на користь бюджету, уникнути участі у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Мельники, обійти встановлений чинним законодавством порядок врегулювання самочинного будівництва.

Однак до таких висновків суд прийшов передчасно та без урахування вимог процесуального закону про коло осіб, які мають право на звернення до суду із позовами про визнання угод недійсними.

Як вбачається із наявних у справі доказів, договір дарування нежитлових приміщень, укладений 29.06.2011 року між відповідачами-фізичними особами, посвідчений нотаріально, до державного бюджету сплачено всі необхідні податки та збори, здійснена державна реєстрація прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ст. 215, 216 ЦК України вимога про недійсність правочину та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена однією із сторін правочину та особою, права та інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Пред'являючи позов, прокурор вважає, що договором дарування порушуються інтереси держави у зв'язку з тим, що відповідачі мали намір обійти встановлений чинним законодавством порядок здійснення будівництва об'єктів містобудування, прийняття їх в експлуатацію та набуття на них права власності, уникнути пов'язаних з цим виплат на користь бюджету, уникнути участі у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Мельники, обійти встановлений чинним законодавством порядок врегулювання самочинного будівництва.

Таким чином в першу чергу предметом доказування в даному процесі є наявність або відсутність порушень при укладенні договору дарування інтересів держави, вказаних прокурором у позові. При встановленні судом порушень інтересів держави позов підлягає розгляду по суті, при відсутності порушень інтересів держави позов прокурора в інтересах держави є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Колегія вважає, що наявними у справі доказами перераховані прокурором порушення інтересів держави, не підтверджуються.

Прокурором не наведено жодного нормативного акту на підтвердження того, що під час укладання договору дарування визнаються права на самочинне будівництво, сплачуються платежі на розвиток інфраструктури села, приймаються в експлуатацію новостворені об'єкти, в тому числі самочинно збудовані.

В чому полягає порушення прав чи інтересів держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, не вказано ні в позовній заяві, ні в рішенні суду. Перераховані в позові та в рішенні суду підстави позовних вимог - ухилення від встановленого порядку прийняття в експлуатацію будівель - стосуються порядку введення в експлуатацію самочинно збудованих споруд і не стосуються умов та наслідків укладання договорів дарування.

За наявних у справі доказів висновки суду першої інстанції про порушення укладеним договором інтересів держави та суспільства не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим позов до задоволення не підлягає.

Колегія вважає, що вимога про повернення будівель ОСОБА_7 поставлена з перевищенням повноважень прокурора у цивільному процесі і не може бути задоволена по наступним мотивам.

Право прокурора на звернення до суду в інтересах фізичних осіб чи держави та його повноваження в цивільному процесі вставлені ЦПК України (1618-15) , зокрема ст. 45, та Законом України "Про прокуратуру" (1789-12) .

Із змісту позовної заяви вбачається, що прокурором в інтересах держави заявлено позовна вимога про повернення майна дарувальнику, фізичній особі ОСОБА_7,

Таким чином фактично прокурор звернувся до суду в інтересах фізичної особи - дарувальника ОСОБА_7 з вимогою про повернення йому подарованого ним же майна своїй матері ОСОБА_6 Позивач ОСОБА_7 одночасно вказаний прокурором та судом першої інстанції як відповідач, що процесуальним законом не передбачено.

Як вбачається із наявних у справі доказів та пояснень учасників процесу, ОСОБА_7 за захистом своїх прав чи інтересів до прокурора не звертався, за своїм станом здоров'я та матеріальним станом має можливість самостійно звернутись до суду. За вказаних обставин у прокурора відсутні повноваження на звернення до суду з позовом в інтересах фізичної особи ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування та повернення будівель.

Незалежно від того, що до суду звернувся прокурор, позивачем у процесі є особа, в інтересах якої пред'явлено позов, тобто ОСОБА_7, який заперечував проти задоволення позову і просить в позові відмовити, будівлі йому не повертати.

За вказаних обставин позовна вимога прокурора в інтересах фізичної особи ОСОБА_7Л не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 215, 216 ЦК України (435-15) , ст. 45, 309, 316 ЦПК України, колегія

апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 липня 2012 року по справі за позовом прокурора Чигиринського району Черкаської області в інтересах держави в особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про визнання договору дарування нежитлових будівель недійсним та зобов'язання повернути майно задовольнити частково, рішення суду скасувати.

В позові прокурора Чигиринського району Черкаської області в інтересах держави в особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про визнання договору дарування нежитлових будівель недійсним, зобов'язання повернути майно - відмовити.

рішення колегії набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців з дня проголошення.