Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого Косогор Г.О.

суддів Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.

при секретарі Добряк Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2009 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно,

У листопаді 2007 року позивач звернувся до суду зі вказаним позовом, посилаючись на те, що 28 вересня 2004 року між ЗАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_1 була укладена рамкова угода, відповідно до якої був укладений договір про надання траншу від 13 жовтня 2006 року, який був невід'ємною частиною рамкової угоди. Згідно умов договору, відповідачу був наданий кредит в сумі 29 000 гривень на строк користування 24 місяці під 25 % річних. На підставі кредитного договору ОСОБА_1 отримав на свій рахунок від ЗАТ "ПроКредит Банк" кредитні кошти в сумі 28 565 гривень.

З метою забезпечення повернення кредиту були укладені:

- договір застави майна № 5.4498 - ДЗ1 від 28 вересня 2004 року;

- договір застави товарів в обороті № 5.4498 - Д32 від 28 вересня 2004 року;

- договір застави транспортного засобу № 5.4498 - ДЗ3 від 28 вересня 2004 року із ОСОБА_4, згідно умов якого був наданий в заставу транспортний засіб марки "ГАЗ" 322132, 2001 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1;

- договір застави товарів в обороті № 5.4498 - ДЗ4 від 24 травня 2005 року;

- договір поруки № 4498 - ДП4 від 13 жовтня 2006 року, в якому поручителем є ОСОБА_2

Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання перед позивачем по кредитному договору не виконав, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 911 гривень 51 копійку та судові витрати.

Крім того, позивач просив суд звернути стягнення на предмет застави за договором застави транспортного засобу, а саме на транспортний засіб марки "ГАЗ" 322132, 2001 року випуску.

Справа № 22ц-1590/5342/12 Головуючий 1-ої інстанції

Категорія: 27 Рева С.В.

Доповідач: Косогор Г.О.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2009 року позов Закритого акціонерного товариства "ПроКредит Банк" було задоволено частково.

На дане рішення ПАТ "ПроКредит Банк" була принесена апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення вимог апелянта у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 вересня 2004 року між ЗАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_1 була укладена рамкова угода № 5.4498, згідно якої був укладений договір про надання траншу № 5. 1147/4498 від 13 жовтня 2006 року, який є невід'ємною частиною рамкової угоди. Згідно умов договору про надання траншу, відповідачу був наданий кредит в сумі 29 000 гривень на строк користування 24 місяці під 25 % річних. На підставі кредитного договору, згідно меморіального ордеру № 2725 1 від 13 жовтня 2006 року, ОСОБА_1 отримав на свій рахунок від ЗАТ "ПроКредит Банк" кредитні кошти в сумі 28 565 гривень, що є різницею між розміром кредиту 29.000 гривень та комісією за видачу кредиту (1,5 %від суми кредиту - 435 гривень) згідно п. 2.6 договору про надання траншу ( а. с. № 6-8).

З метою забезпечення повернення кредиту були укладені ряд наступних договорів:

28 вересня 2004 року був укладений договір застави майна № 5.4498-Д31 між ЗАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 передає в заставу скляні вітрини, кількістю 6 штук, вартістю 5 574 грн;

- 28 вересня 2004 року був укладений договір застави товарів в обороті № 5.4498-Д32 між ЗАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 передає в заставу майно, вартість якого складає 13 272 гривень;

- 24 травня 2005 року був укладений договір застави товарів в обороті № 5.4498-Д34 між ЗАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 передає в заставу майно, вартість якого складає 5 050 гривень.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право, у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

На підставі ст. 19 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання .

В силу ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу", звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду.

13 жовтня 2006 року був укладений договір поруки № 4498-ДП4 між ЗАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_2, відповідно до якого ОСОБА_2 є поручителем по зобов'язаннях ОСОБА_1 перед ЗАТ "ПроКредит Банк".

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

На підставі п. 2.1 кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 повинен здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за його користування згідно графіка повернення кредиту і сплати відсотків.

Згідно п. 4.1 Кредитного договору, у разі виникнення простроченої заборгованості згідно графіку більш ніж 3 банківських дні, кредитор має право вимагати від ОСОБА_1 та його поручителів дострокового повернення кредиту та інших нарахувань за ним.

Через невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань перед позивачем, загальний розмір заборгованості, що виникла перед позивачем, складає 22 911, 51 грн.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ч.1 ст. 611 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінивши встановлені по справі обставини у їх сукупності, суд дійшов вірного висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором загальна грошова сума, яка підлягала солідарному стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача склала 23 170 гривень 63 копійки.

Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк".

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" щодо звернення стягнення на предмет застави - транспортній засіб марки "ГАЗ" 322132, з насупних підстав. Так, 28 вересня 2004 року був укладений договір застави транспортного засобу № 5.4498-ДЗЗ між ЗАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_3, згідно умов якого був наданий в заставу транспортний засіб марки "ГАЗ" 322132, 2001 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1.

Договором застави транспортного засобу № 5.4498-ДЗЗ з майновим поручителем ОСОБА_3 від 28 вересня 2004 року забезпечені зобов'язання по договору про надання траншу № 5.4498 - ДТ1 від 28 вересня 2004 року, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неможливості звернення стягнення на заставлене майно, зазначене в цій угоді, оскільки зобов'язання за договором про надання траншу № 5.11473/4498 від 13 жовтня 2006 року заставою не забезпечені.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.