2/2314/427/2012 Про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом про застосування наслідків нікчемного правочину та про припинення договору поруки - 17.10.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 серпня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_7 про застосування наслідків нікчемного правочину та про припинення договору поруки, -

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що відповідно до договору про іпотечний кредит №СSIPGI0000004146 від 18.12.2007 року ОСОБА_7 18.12.2007 року отримав кредит у розмірі 14203.87 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.08.2013 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором позичальник станом на 18.05.2010 року має заборгованість - 14 344.67 доларів США

В забезпечення виконання позивальником зобов'язання за договором між банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки №СSIPGI0000004146 від 18.12.2007 року, відповідно до якого вона поручилася відповідати перед банком солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання позичальником усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит №СSIPGI0000004146 від 18.12.2007 року, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь заборгованість за кредитним договором №СSIPGI0000004146 від 18.12.2007 року 14344.67 доларів США, що за курсом 7.92 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/182 від 17.05.2010 року складає 113609.80 грн. та судові витрати.

ОСОБА_6 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_7 про застосування наслідків нікчемного правочину та припинення поруки.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 18 грудня 2007 року вона уклала з ЗАТ КБ «ПриватБанк» (на даний час ПАТ КБ «ПриватБанк») договір поруки №СSIPGI0000004146 від 18.12.2007 року у забезпечення договору про іпотечний кредит №СSIPGI0000004146 від 18.12.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_7

За умовами договору про іпотечний кредит боржник ОСОБА_7 отримав у кредитора 64 650 гривень. За умовами п.2.4. договору позичальник зобов'язувався щомісячно здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 841.06 грн. Останню сплату здійснити до 18 грудня 2037 року.

В березні 2011 року вона отримала ухвалу суду про призначення до розгляду позовної заяви ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з неї коштів, як поручителя за кредитним договором. У відповідача вона з'ясовувала суму заборгованості, розрахунок якої проведено відповідно до додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 18 серпня 2008 року, яка укладена без її відома і згоди і якою суттєво змінені умови кредитування.

За п.8.1 додаткової угоди визначено, що сума строкового кредиту становить 14203.87 доларів США, строк повернення кредиту 18 серпня 2013 року, відсоток за кредитом -14.04% річних (1.17% щомісячно) сума ануїтетного платежу 355.12 доларів США.

Через укладену відповідачем (кредитором і боржником) додаткову угоду до кредитного договору від 18 серпня 2008 року обсяг її відповідальності, як поручителя, суттєво збільшився. Змінено валюту зобов'язання. Вона брала на себе зобов'язання про забезпечення повернення боржником коштів в національній валюті - гривні, в сумі 841,06 грн. щомісячно,а не в іноземній валюті по 355.12 доларів США щомісячно. Через укладення додаткової угоди сума щомісячного платежу збільшена ніж в тричі. Змінено термін повернення кредитних коштів. Якщо у кредитному договорі строк повернення кредиту був визначений до 18 грудня 2037 року, то за змістом додаткової угоди він скорочений до 18 серпня 2013 року. Змінено кредитну ставку за п. 1.1 договору про іпотечний кредит №СSIPGI0000004146 від 18.12.2007 року кредитна ставка становила 15% річних від суми наданого кредиту - 65650 грн. 3а умовами, викладеними в п.8.1 додаткової угоди розмір кредитної ставки становить 1.17% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом та 3% річних від суми зарезервованих ресурсів, згідно до п.7.2 даного договору (додаткової угоди). Договір поруки укладений нею з метою забезпечення виконання зобов'язань, визначених договором про іпотечний кредит №СSIPGI0000004146 від 18.12.2007 року, обсяг та умови її відповідальності визначені в розділі 3 договору поруки і стосуються виключно умов цього договору.

Незважаючи на те, що умови договору іпотечного кредитування змінені без її відома та згоди, ПАТ КБ «ПриватБанк» допускає звернення стягнення по даному договору на належні їй кошти, які зберігаються на належних особисто їй рахунках без її згоди, без судового рішення та відповідних приписів державної виконавчої служби.

Оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 в односторонньому порядку змінили умови кредитного договору, а також не виконали свого обов'язку про повідомлення її як поручителя про зміну умов договору іпотечного кредитування, невиконання боргових зобов'язань за договором, тобто порушили умови договору, то вона вважає, що договір поруки має бути припинений судом.

Просила суд припинити договір поруки №СSIPGI0000004146 від 18.12.2007 року укладений між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк» (на даний час ПАТ КБ «ПриватБанк») у забезпечення договору про іпотечний кредит №СSIPGI0000004146 від 18.12.2007 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7

рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 серпня 2012 року позов ПАТ КБ ПриватБанк» задоволено.

Стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №СSIPGI0000004146 від 18.12.2007 року в розмір 16857,10 доларів США, що за курсом 7,98 відповідно до службового розпорядження НБУ від 01.03.2012 року складає 134519 грн. 62 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1345 грн. 20 коп.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_7 про застосування наслідків нікчемного правочину та про припинення договору поруки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав та мотивів.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_7 про застосування наслідків нікчемного правочину та припинення договору поруки, суд виходив зокрема з того, що перелік способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в ст. 16 ЦК України, який не є вичерпним, тому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом встановлений законом або договором. Проте, такого способу захисту, як визнання в судому порядку договору поруки припиненим не передбачено, тому обраний позивачкою спосіб захисту своїх прав є неналежним. Позовні вимоги позивачки за зустрічним позовом про застосування наслідків нікчемного правочину, суд першої інстанції залишив без задоволення, виходячи, зокрема з того, що такий правочин, як договір поруки не можна визнати недійсним, оскільки це суперечить вимогам ст. 559 ЦК України, якою передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язань без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності .

Проте, повністю погодитись з такими висновками суду не можна.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, суд здійснюючи правосуддя,захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в ст. 16 ЦК України, дійсно є вичерпним, а тому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом встановлений законом або договором.

Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання договору поруки припиненим, встановлений законом, а саме : ст. 559 ЦК України .

Висновок суду про те, що такого способу захисту, як визнання в судому порядку договору поруки припиненим не передбачено, тому обраний позивачкою спосіб захисту своїх прав є неналежним, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Крім того, з вимог ст. 215 ЦК України, вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тому, посилання суду першої інстанції на те, що такий правочин, як договір поруки не можна визнавати недійсним, оскільки це суперечить вимогам ст. 559 ЦК України, якою передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язань без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, є такими, що не відповідають вимогам закону

Суд першої інстанції, при постановленні рішення по даній справі, в порушення вимог закону, на вищевказані обставини справи не звернув уваги та не дав їм відповідної правової оцінки.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За вказаних обставин неправильного застосування норм матеріального права, рішення підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6з винесенням нового рішення, яким в задоволенні зустрічного позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог з наступних підстав та мотивів .

Аналіз правової норми, закріплений в статті ст.ст. 204, 215 ЦК України дає підстави зробити висновок, що нікчемним є правочин, недійсність якого прямо установлена в законі. Дана норма закону носить імперативний характер, розширеному тлумаченню не підлягає та дає підстави визнавати нікчемний правочин в цілому, а не лише окремі його умови.

Тому, послання апелянта на те, що умови, викладені в спірному договорі поруки, яким визначено її відповідальність по зобов'язанням, що можуть виникнути між кредитором та боржником в майбутньому, є нікчемними в силу ст. ст. 13, 203, 207, 638 ЦК України (435-15) , якими прямо передбачено нікчемність таких умов договору, є незаконними та належним чином необґрунтованими .

Колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 про застосування наслідків нікчемного правочину є незаконними та необґрунтованими .

Відповідно до вимог статті 559 ЦК та роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 (v0009700-09) "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вбачається, що припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо, без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Згідно до оспорюваного ОСОБА_6 договору поруки від 18.12.2007 року, вбачається, що ОСОБА_6, як поручитель, взяла на себе обов'язок відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі, навіть і тих, що виникатимуть в майбутньому, та дала згоду на зміну умов основного зобов'язання боржником та кредитором без додаткового погодження з нею, як поручителем .

Тому, позовні вимоги ОСОБА_6 щодо визнання поговору поруки припиненим також не підлягають до задоволення, як такі, що не відповідають вимогам закону та не знайшли свого підтвердження належними доказами в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу - задоволити частково .

рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 серпня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_7 про застосування наслідків нікчемного правочину та про припинення договору поруки - скасувати .