2190/3279/2012 Про стягнення страхового відшкодування - 16.10.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп»на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від «21»травня 2012 року в справі

ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення страхового відшкодування,

В березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення страхового відшкодування, зазначаючи, що 06 серпня 2011 року з вини водія ОСОБА_4, відповідальність якого перед третіми особами застрахована відповідачем, сталася дорожньо-транспортна подія, в якій був пошкоджений належний йому (позивачеві) автомобіль «Opel Omega», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Посилаючись на те, що він в установленому законом порядку та визначені строки повідомив страхову компанію про страховий випадок і надав їй всі необхідні документи, однак страхове відшкодування йому не виплачено, позивач просив суд стягнути із ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп»суму страхового відшкодування в розмірі 20125 грн.

рішенням суду від 21 травня 2012 року постановлено стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування за мінусом франшизи 19625 грн. та судовий збір в сумі 201 грн., всього стягнути -19825 грн.

В апеляційній скарзі приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп»просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначаючи, що висновки суду в спірних правовідносинах не відповідають обставинам справи та суперечать положенням Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (1961-15) і Закону України «Про страхування» (85/96-ВР) .

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили. В судовому засіданні представники позивача доводи скарги не визнали, рішення суду просять залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 06 серпня 2011 року з вини ОСОБА_4, який управляв належним ОСОБА_5 автомобілем MAN 19293, державний номер НОМЕР_2, сталася дорожньо-транспортна подія, в якій був пошкоджений автомобіль марки «Опель Омега», державний номер НОМЕР_1, належний на праві власності позивачеві, яким керував ОСОБА_6

Обставини, при яких сталася дорожньо-транспортна подія, і вина ОСОБА_4 у зіткненні транспортних засобів сторонами визнаються і не оспорюються /а.с. 7,10,12,13/.

В лютому 2011 року володілець транспортного засобу MAN 19293, державний номер НОМЕР_2 застрахував цивільно-правову відповідальність, уклавши з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп» договір обов'язкового страхування на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу відповідно до ст.15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на час укладення договору).

Враховуючи, що, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наданою суду апеляційної інстанції копією нотаріально посвідченої 06.06.2011р. довіреності, ОСОБА_4 експлуатував наведений вище автомобіль на законних підставах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що цей автомобіль є забезпеченим транспортних засобом, а дорожньо-транспортна пригода, яка сталася за його участю 06.08.2011 року, внаслідок якої заподіяна шкода позивачеві, є страховим випадком. Відповідач, як страховик, повинен відшкодувати цю шкоду відповідно до умов договору обов'язкового страхування та положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (1961-15) , який регулює спірні правовідносини.

При цьому, передбачені ст. 991 ЦК України, яка регулює спірні правовідносини за часом їх виникнення, враховуючи, що наведений вище закон в редакції, що діяла на час укладення договору страхування та настання страхового випадку, не містить положень щодо відмови у здійсненні страхової виплати, підстави для відмови страховика від здійснення страхового відшкодування на користь позивача відсутні.

Суд правомірно не врахував посилання представника відповідача на те, що страхувальник не повідомив страхову компанію про настання страхового випадку, оскільки Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (1961-15) в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, обов'язок повідомити про страховий випадок покладав на будь-якого учасника дорожньо-транспортної пригоди.

08.08.2011 року (на другий день після ДТП) ОСОБА_3, власник пошкодженого автомобіля, звернувся до відповідача із письмовою заявою про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Його заява була прийнята страховиком без будь-яких заперечень і ним (відповідачем) вчинені всі необхідні дії для визначення обставин, характеру та розміру збитків (шкоди), /а.с. 8,9,16-43/.

Таким чином, будучи належно та своєчасно повідомленим про настання страхового випадку, відповідач, на думку колегії суддів, безпідставно відмовляється від здійснення страхової виплати, яка в зв'язку з цим підлягає стягненню на користь позивача в судовому порядку.

Разом з тим, при визначенні розміру відшкодування суд не врахував, що відповідно до висновку експерта витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді автомобіля позивача значно перевищують його вартість до дорожньо-транспортної пригоди, а тому розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу слід визначати з дотриманням правил, передбачених ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких, якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а право на залишки транспортного засобу отримує страховик.

Оскільки позивач, хоч і визнає пошкоджений автомобіль фізично знищеним, однак на час вирішення судом спору розпорядився залишками транспортного засобу, в зв'язку з чим не може передати їх відповідачеві, як страховику, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування підлягає зменшенню на суму вартості залишків автомобіля, розмір якої за згодою сторін згідно аварійного сертифіката №196714 від 27.09.2012 року становить 8004 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене судом рішення підлягає частковій зміні із зменшенням розміру стягнутого з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп»на користь ОСОБА_3 страхового відшкодування з 19625 грн. до 11621 грн. (19625-8004), а розміру всієї визначеної до стягнення суми з 19825 грн. до 11821 грн.

В іншій частині доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують підлягають відхиленню.

Понесені сторонами судові витрати в зв'язку із зміною судом апеляційної інстанції ухваленого в справі рішення перерозподілу не підлягають, т.я. розмір сплаченого позивачем судового збору залежно від зменшення об'єму задоволених позовних вимог не змінюється з врахуванням вимог п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Отже, в решті частині рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, ст. 991 ЦК України, ст.ст. 15, 29, 30, 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції закону №1961-IV від 01.07.2004 року (1961-15) , керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп»частково задовольнити.

рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 21 травня 2012 року частково змінити.

Зменшити розмір стягнутого з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс груп»на користь ОСОБА_3 страхового відшкодування з 19625 грн. до 11621 грн., а розмір всієї визначеної до стягнення суми з 19825 грн. до 11821 грн. (одинадцяти тисяч вісімсот двадцять однієї гривні).

В решті частині це ж рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.