Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Матвєєвої О.А.,

суддів: Мазур Л.М., Маляренка А.В., Писаної Т.О., Юровської Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 1 на площі Жупанатській у м. Ужгороді, до виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода», товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Ваш дім», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю «Екторнет Україна І», про визнання недійсними рішень виконкому, скасування свідоцтв про право власності та визнання права спільної власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 18 липня 2012 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 звернулися до суду із позовом про визнання недійсними рішень виконкому, скасування свідоцтв про право власності та визнання права спільної власності.

Позов мотивували тим, що спірне нерухоме майно є допоміжними загальними приміщеннями, які необхідні для забезпечення експлуатації та функціонування житлового будинку за адресою: м. Ужгород, пл. Жупанатська, 1, які згідно з нормами Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (2866-14) належать позивачам на праві спільної власності, оскільки останні є власниками квартир зазначеного житлового будинку. Просили визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради «Про реєстрацію права власності на новозбудовані об'єкти нерухомого майна» від 10 вересня 2009 року № 251, «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» від 15 червня 2011 року № 215, «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна та внесення змін до рішення» від 20 липня 2011 року № 266; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10 вересня 2009 року серії САС № 176599 та визнати право спільної сумісної власності на приміщення: НОМЕР_1 площею 19,8 м2, НОМЕР_2 - 18,2 м2, НОМЕР_3 - 9,2 м2, НОМЕР_4 - 10,3 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_15 - 23,8 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_14 - 18,8 м2, гараж ( паркінг) НОМЕР_5 - 20,7 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_6 - 20,7 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_7 - 20,5 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_8 - 20,4 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_9 - 20,4 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_10 - 20,4 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_11 - 21,6 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_12 - 17,9 м2, квартиру НОМЕР_13 - 28,1 м2, приміщення загального користування -1411,5 м2 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2012 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18 липня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скасовано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2011 року. Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просять скасувати вказане рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні приміщення є допоміжними, призначеними для функціонування та обслуговування житлового будинку, тому орган місцевого самоврядування не вправі розпоряджатися цими приміщеннями, відчужувати їх та вирішувати питання права власності на ці приміщення. Також суд виходив з того, що зазначені приміщення є спільною власністю власників квартир у зазначеному будинку, а тому право власності на них не могло бути оформлено на ТОВ «ЖБК «Ваш дім», що є підставою для визнання незаконними рішення виконкому Ужгородської міської ради щодо оформлення права власності на спірні приміщення за ТОВ «ЖБК Ваш Дім» та свідоцтв про право власності відповідача на зазначені приміщення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позов пред'явлений неналежними особами та позивачі не надали доказів, що відповідач незаконно володіє спірними приміщеннями.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що ОСББ № 1 на площі Жупанатській в м. Ужгороді, як балансоутримувач і управитель багатоквартирного будинку, питання про порушення прав членів об'єднання та самого об'єднання у зв'язку з належністю спірного майна ТОВ «ЖБК «Ваш дім» не порушує. Доказів наявності через ці обставини перешкод у експлуатації будинку, дотримання установлених законодавством правил експлуатації, а також наявності перешкод у користування позивачами належним їм майном у справі немає.

Із такими висновками апеляційного суду цілком погодитися не можна, оскільки вони суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради «Про реєстрацію права власності на новозбудовані об'єкти нерухомого майна» від 10 вересня 2009 року № 251 ЗАТ «ЖБК «Ваш Дім» було видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 10 вересня 2009 року серії САС № 176599, відповідно до якого ЗАТ «ЖБК «Ваш дім» набуло у власність багатоквартирний житловий будинок з офісними, торговими і адміністративними приміщеннями та підземним паркінгом на площі Жупанатській, 1 (літера А, А*,А**) загальною площею 8819,7 м2, у тому числі: торгово-офісних приміщень - 1027,5 м2 ; гаражів - 498,0 м2 ; адміністративних приміщень - 2366,0 м2 ; 35-ти квартирного житлового будинку - 3525,5 м2 та приміщень загального користування - 1402,7 м2 . /а.с. 16/

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 15 червня 2011 року № 215 дозволено видати свідоцтва про право власності ЗАТ «ЖБК «Ваш дім» на приміщення: НОМЕР_1 площею 19,8 м2, НОМЕР_2 -18,2 м2, НОМЕР_3 - 9,2 м2, НОМЕР_4 - 10,3 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_15 - 23,8 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_14 - 18,8 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_5 - 20,7 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_6 - 20,7 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_7 - 20,5 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_8 - 20,4 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_9 - 20,4 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_10 - 20,4 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_11 - 21,6 м2, гараж (паркінг) НОМЕР_12 - 17,9 м2, квартиру № НОМЕР_13 - 28,1 м2, приміщення загального користування - 1411,5 м2. /а.с. 17/

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 20 липня 2011 року № 266 пункт 1.2 рішення виконкому від 15 червня 2011 року № 215 у частині оформлення права власності на гаражі (паркінги) викладено в редакції «машиномісце» із збереженням нумерації та площі кожного машиномісця, що зазначено в рішенні № 215 від 15 червня 2011 року. /а.с. 18/

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 (v004p710-04) (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Таким чином, власники квартир багатоквартирних житлових будинків незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою та мають самостійне право звернення до суду за захистом своїх прав на такі приміщення.

За таких обставин висновок суду про те, що позивачі не мають права вимоги за даним позовом є передчасним.

Згідно з ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, тобто обставини, які входять до предмета доказування у справі.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є нежитлові приміщення, що знаходяться в будинку № 1 на площі Жупанатській у м. Ужгороді.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що спірне нерухоме майно є допоміжними загальними приміщеннями, які необхідні для забезпечення експлуатації та функціонування житлового будинку за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);

Нежитлові приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Виходячи зі змісту позовних вимог, доказуванню у даній справі підлягає та обставина, чи є спірні приміщення допоміжними, тобто за своїми технічними характеристиками такими, що забезпечують обслуговування та належне функціонування будинку, тобто чи розташоване в цих приміщеннях обладнання, за допомогою якого забезпечується водо-, електро-, газопостачання, безпечне обслуговування будинку та його використання для проживання громадян, та доступ до якого не може бути обмежений іншим співвласником, ніж мешканці будинку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не визначився із предметом доказування у даній справі та, не встановивши дійсне призначення спірних приміщень, дійшов необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 179 ЦПК України для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Як передбачено ст. 143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ТОВ «ЖБК «Ваш Дім» щодо призначення спірних приміщень, суд апеляційної інстанції наведених норм процесуального права не врахував, не поставив на обговорення питання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та не роз'яснив сторонам наслідки невчинення зазначеної процесуальної дії.

Апеляційний суд на порушення зазначених норм процесуального права вважав спірні приміщення самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. При цьому не навів мотивів та обставин, на підставі яких дійшов такого висновку.

Відмовляючи у позові, апеляційний суд також виходив із того, що позивачі не довели, що відповідач неправомірно користується спірними приміщеннями, однак, на порушення вимог ст. 60 ЦПК України не взяв до уваги, що доведення цієї обставини належить відповідачу, чим було порушено принцип змагальності сторін, передбачений ст. 10 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом.

За таких обставин рішення апеляційного суду, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 18 липня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.