2-425/2012 Про звернення стягнення за договором застави рухомого майна (автомобіля) - 16.10.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 8.08.2012 року по справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третьої особи на стороні відповідачів - ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет застави

У квітні 2012 року позивач звернувся у Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третьої особи на стороні відповідачів - ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет застави і просив суд витребувати у ОСОБА_3 предмет застави - автомобіль TOYOTA моделі CAMRY 3,51 за договором застави від 24.10.2007 року, укладеним між Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк «Приватбанк» та ОСОБА_5; комплект ключів до машини та свідоцтво про реєстрацію автотранспортного засобу. Ще позивач просив у рахунок погашення заборгованості у сумі 35346.63 дол.США, що складає 282066.10 грн. за кредитним договором № VIWЗАЕ00000647, укладеним між позивачем та ОСОБА_5 24.10.2007 року, звернути стягнення на предмет застави - автомобіль TOYOTA моделі CAMRY, що належав на праві власності ОСОБА_5, шляхом продажу вказаного автомобіля позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також з наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Позивач мотивував свої позовні вимоги тим, що відповідно до кредитного договору №VIWЗАЕ00000647 від 24.10.2007 року, ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 32675,98 дол. США зі сплатою відсотків у розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим поверненням кредитних коштів 23.10.2012 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань по вказаному кредитному договору, того ж 24.10.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк » та ОСОБА_5 був укладений договір застави рухомого майна - автомобіля TOYOTA моделі CAMRI 3.51, 2006 року випуску, який належав на праві власності ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 свої зобов`язання за кредитним договором належно не виконував і допустив заборгованість по поверненню кредитних коштів станом на 19.01 2012 року у розмірі 35346,63 дол. США, що становить 282066,10грн., тому позивач вирішив скористатися договором застави для відшкодування збитків за кредитним договором.

Відповідно до положень договору застави, у випадку порушення Позичальником зобов`язань за кредитним договором, Заставодавець зобов`язаний передати предмет застави Заставодержателю в заклад. Проте, ОСОБА_5 не виконав умов договору застави та не передав автомобіль Банку. В ході здійснення Моніторингу кредиту було встановлено, що ОСОБА_5 у порушення ст.17.7 договору застави без згоди позивача реалізував заставний автомобіль ОСОБА_3

В подальшому було встановлено, що заставний автомобіль, який належав ОСОБА_5, було реалізовано ОСОБА_4 У зв`язку з цим, позивач уточнив свої позовні вимоги і просив суд витребувати автомобіль, ключі та технічний паспорт на закладний автомобіль, але уже у ОСОБА_4 і у рахунок заборгованості за кредитним договором №VIWЗАЕ00000647 від 24.10.2007 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_5, звернути стягнення на предмет застави.

Рішенням Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 8 серпня 2012 року у позові відмовлено за безпідставністю позовних вимог до визначених позивачем відповідачів.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати як незаконне, ухвалене з порушенням норм процесуального права, при недоведеності обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши законність та обгрунованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив коло суспільних правовідносин та норми матеріального права, які їх регулюють.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_5- третьою особою відповідно до позовної заяви, 24.10.2007 року було укладено кредитний договір №VIWЗАЕ00000647, за яким ОСОБА_5 отримав від ПАТ КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 32675.98 дол. США терміном до 23.10.2012 року. Для забезпечення зобов`язань зазначеного кредитного договору того ж 24.10.2007 року між сторонами було укладено договір застави рухомого майна - автомобіля TOYOTA моделі CAMRI 3.51, 2006 року випуску, № кузова-шасі: НОМЕР_1 з реєстраційним номером НОМЕР_2, який належав на праві власності ОСОБА_5

У зв`язку з порушенням умов кредитного договору ОСОБА_5 щодо повернення кредитних коштів, ним, станом на 19.01.2012 року, була допущена заборгованість у розмірі 35346.63 дол. США, що складає 282066.10 грн. І з метою погашення цієї заборгованості, позивач звернувся з даним позовом у суд.

Отже, судом правильно встановлено, що за вказаних обставин, між позивачем та ОСОБА_5 виникли цивільно - правові відносини по виконанню договірних зобов`язань. І позичальником за кредитним договором, і заставодавцем за договором застави є саме ОСОБА_5

Проте, він у позові позивачем визначений лише, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів; відповідачами по справі, що суперечить нормам ст.ст. 572 та 589 ЦК України, зазначені особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не перебувають з позивачем у будь-яких цивільно-правових відносинах. Відповідно до п. 13.3 Договору застави рухомого майна від 24.10 2007 року ОСОБА_5, як Заставодавець мав право відчуження предмета застави тільки за письмовою згодою Заставодержателя. Як видно з позовної заяви та матеріалів справи, такої згоди позивач, він же Заставодержатель не давав.

Виходячи з норми ч.2 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону.

Виходячи з досліджених судом доказів, вказана вимога Закону (1255-15) ОСОБА_5 виконана не була.

А у такому разі, за змістом ч.3 ст.9 цього ж Закону, зареєстроване обтяження не зберігає сили для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

Відповідач ОСОБА_3 придбала вказаний у позові автомобіль у ОСОБА_5.24.10 2007 року, а отже до 25.10.2007 року - до дня внесення автомобіля в реєстр обтяжень, що видно з облікової картки приватного транспортного засобу (а/с38), тому автомобіль дійсно на час реєстрації за ОСОБА_3 не перебував у заставі, а отже ВРЕВ ДАІ не міг виявити обтяження, як правильно зазначив суд .

ОСОБА_4, придбаваючи автомобіль у ОСОБА_3, виходячи з вищевикладених обставин, також не знала і не могла знати про наявність обтяження за даним автомобілем.

Те, що ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_3 спірний автомобіль згідно договору купівлі-продажу, доказується поясненнями її представника у судовому засіданні - ОСОБА_6; довідкою Могилів-Подільського ВРЕР ДАІ про перереєстрацію автомобіля після його реалізації з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 (а/с49) і тим, що зазначених обставин позивач нічим не спростував, навпаки ще у первинній позовній заяві вказав, що Банку стало відомо, що Позичальник без його згоди реалізував автомобіль ОСОБА_3 У заяві про уточнення позовних вимог позивач, посилаючись на ту ж довідку ВРЕР ДАІ на а\с 49 зазначив про реалізацію автомобіля ОСОБА_4 і нічим не спростував ні у заяві, ні в судових засіданнях обставин, що реалізація відбулася за відплатним договором.

А, виходячи з того, що, як уже було вказано, ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_3 автомобіль за договором купівлі-продажу та в силу ч.1 ст.10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» - у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують, тому, апеляцію слід відхилити, а рішення залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 8 серпня 2012 року залишити без змін.

ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього ж моменту до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.