2314/4932/2012 Про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним - 04.10.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним, вивчивши матеріали справи,

ОСОБА_8 7 червня 2012 р. звернулася в суд із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним.

В позовній заяві вказувала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 березня 2007 р. їй на праві власності належала двохкімнатна квартира АДРЕСА_1. 13 липня 2009 р. позивачка видала довіреність на ім'я її сина, відповідача по справі ОСОБА_9, якою уповноважила продати вказану квартиру.

Продаж квартири був обумовлений тим, що позивачка та її чоловік постійно хворіли, являються пенсіонерами, їх доходів не вистачало на матеріальне та медичне забезпечення. Внаслідок чого відповідач ОСОБА_9 22 серпня 2009 р., маючи довіреність, від імені позивачки уклав договір купівлі-продажу квартири, за яким продав належну позивачці на праві власності квартиру ОСОБА_6 за 23 000 грн.

Позивачка вважає, що даний договір купівлі-продажу необхідно визнати недійсним за наступних підстав. Ст. 223 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 6 листопада 2009 р. № 9 (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Позивачка зазначила в позові, що належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 вона вимушена була продати, в зв'язку з незадовільним матеріальним станом її сім'ї (її та чоловіка). Вона вважає, що дана обставина є тяжкою і під впливом цієї обставини вимушена була квартиру продати. За інших умов вказану квартиру вона б не продавала.

Відповідно до довідки агентства нерухомості «Март» середня вартість одного метра квадратного двохкімнатної квартири в центрі м. Черкаси станом на серпень 2009 року становила в межах 5 730 - 7 640 грн. Загальна площа проданої позивачем квартири складає 66,6 кв.м. Тобто, мінімальна вартість квартири становить (66,6 кв.м. х 5730 грн.)= 381618 грн., а квартира була продана за 23 000 грн., тобто більш як в 15 раз дешевше.

Тому позивачка просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 22 серпня 2009 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, також просила стягнути з відповідачів на її користь понесені судові витрати по справі.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2012 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 22 серпня 2009 р. між ОСОБА_9, що діяв від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі № 3573.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 23 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 судові витрати в сумі 230 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить про його скасування та ухвалення по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також в апеляції ОСОБА_6 зазначала, що суд відмовився в категоричній формі розглянути докази по справі, які мають суттєве значення, а саме рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 2-291/11 від 20 березня 2011 р., де ОСОБА_8 зверталась до неї з позовом про визнання цього самого договору недійсним, суд відмовив їй в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна та касаційна інстанції рішення на користь ОСОБА_8 не винесли та залишили позовні вимоги без задоволення. При ухваленні оскаржуваного рішення суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, позивач просив визнати договір недійсним та стягнути судові витрати, а суд першої інстанції визнав за ОСОБА_8 право власності на квартиру - що є недопустимим, та порушує процесуальні норми.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, яка підтримала апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_8 та її адвоката ОСОБА_11, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 223 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Судом в ході розгляду справи було встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 березня 2007 р. позивачці ОСОБА_8 на праві власності належала двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 (свідоцтво про право на спадщину, видане державним нотаріусом Другої Черкаської нотаріальної контори 22.03.2007 р., зареєстровано в реєстрі №1-717).

Позивачка ОСОБА_8 13 липня 2009 р. видала довіреність на ім'я її сина відповідача по справі ОСОБА_9, якою уповноважила продати вказану квартиру (довіреність посвідчена приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрована в реєстрі № 4446).

ОСОБА_9, 22 серпня 2009 р., маючи довіреність, від імені позивачки уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі 3573. Домовлена вартість квартири становить 23 000 грн.

Також судом було встановлено, що позивачка та її чоловік постійно хворіють, являються пенсіонерами, їх доходів не вистачало на матеріальне та медичне забезпечення. ОСОБА_8 є людиною похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1, на день укладення договору їй виповнилося повних 70 років. Крім цього вона має незадовільний стан здоров'я.

Згідно довідки Другої черкаської міської поліклініки від 10.12.2011 р. ОСОБА_8 має хвороби: атеросклероз, кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ стадії, гіпертензивне серце СИ ІІ а, хронічну дисциркуляторну інцефалопатію ІІ, при церебральному атеросклерозі, гіпертонія П ст. з амнестичним синдромом, цукровий діабет, тип ІІ середньої тяжкості, субкомпенсація вертеброжна момбалгія при остеохондрозі хребта, по стану здоров'я потребує постійного лікування.

Її чоловік ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно хворіє, згідно довідки Другої черкаської міської поліклініки від 17.07.2012 р. має хвороби: хронічна виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, стадія ремісії, хронічний гастродуоденіт, хронічний холіцистит, гіпертонічна хвороба ІІ стадії, гіпертензивне серце СН І ІХС: атеросклероз, кардіосклероз, екстрасистолічна аритмія, хронічний попереково-крижовий радикуліт, варикоз нижніх кінцівок, ХВМ І стадії, початкова катаракта очей, макулодистрофія.

Крім того, судом було встановлено, що позивачка на день укладення правочину отримувала пенсію в сумі 700 грн. 63 коп. (довідка Пенсійного фонду України в м. Черкасах, Черкаської області від 19.07.2012 р.). Вищевказаних коштів не вистачало для оплати комунальних послуг, придбання ліків та елементарних продуктів харчування.

Чоловік позивачки - ОСОБА_13 згідно посвідчення НОМЕР_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році та має пільги на право і компенсації, встановлені законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) . В зв'язку з цим у нього розвинувся ряд захворювань, лікування та профілактика, яких потребує значних коштів.

Тому суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що позивачка та її чоловік на день укладення спірного договору тяжко хворіли, їх матеріальний стан був вкрай незадовільним, і це являється тяжкою обставиною, що змусила позивачку зважитися на продаж нерухомого майна.

Суд також обґрунтовано визнав, що правочин був укладений на вкрай невигідних умовах. Згідно з п. 4 договору купівлі-продажу продаж вчинено за 23 000 грн.

Проте, згідно з довідкою агентства нерухомості «Март» № 030-06 від 07.12.2010 р. середня вартість одного метра квадратного двохкімнатної квартири в центрі м. Черкаси станом на серпень 2009 року становила в межах 5 730 - 7 640 гривен. Загальна площа проданої позивачем квартири складає 66,6 кв.м. Отже мінімальна вартість квартири становила 381 618 грн. (66,6 кв.м. х 5730 грн.), а була продана за 23 тис. грн., або більш як в 15 раз дешевше.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд прийшов до правильного висновку про підставність заявленого позову та ухвалив рішення про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду доказів того, що в період укладення договору позивач несла додаткові витрати у зв'язку з власною тяжкою хворобою чи її чоловіка, не можуть бути прийняті до уваги, спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема наведеними вище.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апелянта про те, що суд безпідставно не врахував ту обставину, що ОСОБА_8 вже зверталася до суду з аналогічним позовом до неї про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним і в задоволенні її позову рішенням Придніпровського районного суду від 20 березня 2011 р., що набрало чинності, їй було відмовлено, оскільки підстави для визнання договору недійсним, зазначені у позові, інші, ніж у справі, яка розглядалася у 2011 р.

Не приймаються до уваги колегією суддів також доводи апеляційної скарги про те, що суд вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_8 в частині визнання за нею права власності на спірну квартиру, зважаючи на те, що визнаючи договір купівлі-продажу квартири недійсним з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України, суд згідно з ч. 2 цієї статті повинен був застосувати наслідки, встановлені ст. 216 ЦК, а саме: у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Тому суд повернув позивачці право власності на квартиру і стягнув з неї на користь відповідачки ОСОБА_6 23 тис. грн., сплачених останньою за договором.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для скасування законного і обґрунтованого рішення суду. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним залишити без змін.