6-4059св11 Про виселення, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом про визнання недійсним аукціону, договору купівлі-продажу, вселення та усунення перешкод у користуванні житлом, відновлення реєстраційного обліку - 14.11.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, про виселення, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_8, сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, про визнання недійсним аукціону, договору купівлі-продажу, вселення та усунення перешкод у користуванні житлом, відновлення реєстраційного обліку за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2011 року,

У липні 2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який згодом уточнила, мотивуючи вимоги тим, що вона є власником 33/100 ідеальної частки будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 20 липня 2006 року, до якої також входить кімната НОМЕР_1 вказаного гуртожитку. У зв'язку з роботою в управлінні механізації будівництва комбінату «Рівнепромбуд» на посаді машиніста крана баштового ОСОБА_4 надана кімната НОМЕР_1 в даному гуртожитку. Оскільки ОСОБА_4 була тимчасовим працівником на підприємстві, то остання, як і члени її родини ОСОБА_6, ОСОБА_5, після звільнення ОСОБА_4 за власним бажанням у вересні 1986 року підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення та зняттю з реєстраційного обліку.

ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним зустрічним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона та її діти законно проживають в спірній кімнаті і підстав для їх виселення немає. Результати аукціону порушують право на житло, оскільки аукціон проведений з порушенням ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно якої до ліквідаційної маси не входять об'єкти жилого фонду, в тому числі гуртожитки.

Просила визнати недійсним аукціон, проведений 19 травня 2006 року, та договір купівлі-продажу 33/100 часток будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_9; вселити її в кімнату НОМЕР_1 зазначеного гуртожитку та зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні кімнатою; зобов'язати сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області поновити їй реєстраційний облік у вказаній кімнаті.

Рішенням міського суду Рівненської області від 12 січня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Зобов'язано сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області зняти ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з реєстраційного обліку у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2011 року рішення міського суду Рівненської області від 12 січня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про виселення, зняття з реєстраційного обліку скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення міського суду Рівненської області від 12 січня 2011 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення, поновлення реєстраційного обліку в жилому приміщенні скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні кімнатою НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Вселено ОСОБА_4 у кімнату НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Зобов'язано сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області зареєструвати ОСОБА_4 у кімнаті НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Рішення міського суду Рівненської області від 12 січня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним аукціону з продажу нерухомого майна, договору купівлі-продажу змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 61 ЦПК України.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2011 року в частині відмови у виселені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і залишити у цій частині в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не оскаржено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно із положеннями ст.ст. 127, 128 ЖК Української РСР гуртожитки використовуються для проживання робітників, службовців, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету.

За змістом вказаної норми жила площа в гуртожитку надається особам, які перебувають із підприємством у трудових відносинах.

Порядок надання жилої площі у гуртожитку підприємства, правила користування гуртожитками та їх утримання регулюються Примірним положенням про гуртожиток, яке затверджене Радою Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року № 208 (208-86-п) .

Судами встановлено, що рішенням виконкому Рівненської міської Ради депутатів трудящих № 1131/22 від 8 вересня 1959 року затверджений акт державної комісії про прийняття в експлуатацію двоповерхового з цокольним поверхом двосекційного на 44 кімнати жилого будинку Рівненської облбудтресту по АДРЕСА_1.

Згідно розпорядження акціонерного товариства закритого типу «Рівнебуд» № 345 від 9 грудня 1985 року в кімнаті НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 з 18 лютого 1986 року зареєстрована ОСОБА_4, з 17 квітня 1996 року - її син ОСОБА_6, з 13 вересня 1996 року - син ОСОБА_5; право користування останніми кімнатою НОМЕР_1 акціонерне товариство закритого типу «Рівнебуд» не оспорювало.

Рішенням виконкому Рівненської міської ради за № 200 від 10 травня 1990 року будинку по АДРЕСА_1 наданий статус гуртожитку.

Згідно довідки акціонерного товариства «Мехбудсервіс» № 49 від 12 березня 2008 року ОСОБА_4 працювала в управлінні механізації будівництва комбінату «Рівенпромбуд» у період з 1 грудня 1982 року по 22 вересень 1986 року, машиністом баштового крана і звільнена за власним бажанням згідно наказу № 137-к від 18 вересня 1986 року.

Задовольняючи позовні вимоги у частині виселення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 працювала на підприємстві понад чотири роки та звільнена з роботи за власним бажанням без поважних причин, а тому втратила право проживання у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 та підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення разом з членами своєї родини, право користування яких є похідним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у зазначеній частині та відмовляючи у виселені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив з того, що кімната НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 надана ОСОБА_4 у 1985 році як кімната у жилому будинку для малосімейних і не мала статусу гуртожитку, тому рішення виконкому про надання будинку статусу гуртожитку не може погіршувати житлові права осіб, які вселились в будинок до прийняття такого рішення, і зміна власника житла не позбавляє її права користування цим житлом.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині виселення, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення первісного позову та наявність останніх для задоволення зустрічного позову, оскільки будинок АДРЕСА_1 побудований як жилий будинок для малосімейних громадян, зазначене рішення виконкому про надання будинку статусу гуртожитку не може погіршувати права осіб, які вселились у будинок до прийняття такого рішення.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 377 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги та зміст рішення суду апеляційної інстанції не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст.ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення, та фактично зводяться до переоцінки доказів і незгодою заявника із висновком суду по їх оцінці.

Судом апеляційної інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлені фактичні обставини справи та вірно застосовані норми матеріального права.

Оскільки рішення суду апеляційної інстанції у іншій частині заявником не оскаржено, касаційна інстанція його законність і обґрунтованість у іншій частині не перевіряє.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,