6-39632св12 Про визнання незаконними державних актів та повернення земельних ділянок до державної власності - 07.11.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Макарівське лісове господарство», Макарівської районної державної адміністрації до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, третя особа - колективне сільськогосподарське підприємство «Колонщина», про визнання незаконними державних актів та повернення земельних ділянок до державної власності за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Макарівського районного суду Київської області від 3 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 липня 2012 року,

У лютому 2010 року міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що в порушення положень Земельного кодексу України (2768-14) та Лісового кодексу України (3852-12) , Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (586-14) , Макарівська районна державна адміністрація, прийнявши розпорядження № 3895 від 17 жовтня 2008 року, вийшла за межі наданих їй законом повноважень, вилучила з постійного користування ДП «Макарівське лісове господарство» земельні ділянки лісогосподарського призначення, змінила цільове призначення даних земельних ділянок та передала у приватну власність фізичним особам - відповідачам у справі, які 20 березня 2009 року продали їх ОСОБА_13 Просив визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані відповідачам, витребувати на користь держави спірні земельні ділянки.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 3 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 липня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Київської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати указані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 14 листопада 2011 року, що набрало законної сили, було визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею, виданий 8 жовтня 2004 року Макарівському державному лісогосподарському підприємству, тому встановлені цим рішенням обставини визнав за преюдиційні та поклав в основу ухваленого рішення та прийшов до висновку про те, що інтереси держави при передачі у власність відповідачів указаних земельних ділянок не порушені.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЗК України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 142 ЗК України, власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЗК України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2008 року Макарівська районна державна адміністрація прийняла розпорядження № 3895 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в межах Колонщинської сільської ради». На підставі цього розпорядження ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 отримали державні акти на право власності на земельну ділянку розміром 0,9999 га кожна, які знаходяться в межах Колонщинської сільської ради. 20 березня 2010 року на підставі укладених договорів купівлі-продажу указані відповідачі продали земельні ділянки ОСОБА_13, який отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 1 вересня 2010 року, що набрала законної сили, визнано протиправними дії Макарівської районна державна адміністрація щодо винесення розпорядження від 9 травня 2004 року № 175 про надання в постійне користування Макарівському державному лісовому господарству для ведення лісового господарства в межах Колонщинської сільської ради. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 14 листопада 2011 року, яке набрало законної сили, було визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею, виданий Макарівському державному лісогосподарському підприємству у 2004 році.

Обставини, встановлені цим судовим рішенням, на думку суду свідчать про те, що спірними земельними ділянками на законних підставах розпорядилась Макарівська РДА, а ці землі у користуванні Макарівського державного лісового господарства не знаходились.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно з ч. 4 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до пп. а, в ч. 1 ст. 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам та відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що вказані спірні земельні ділянки у кварталі 78 переведені до лісгоспу у 1987 році згідно постанови Ради Міністрів УРСР № 185-Р від 30 березня 1987 року. Зазначав, що до архіву Держкомзему у Макарівському районі Київської області документація з розпорядженням Макарівської районного державної адміністрації про вилучення з земель Макарівського держлісгоспу по даних ділянках не надходила і зміни до форми 6-зем не вносились. Також посилався на перевищення повноважень Макарівською районною адміністрацією при вирішенні питання про зміну цільового призначення спірних земельних ділянок та розпорядженні ними.

У порушення вимог ст. ст. 214, 215, 316 ЦПК України суди на вказані доводи позовної заяви і апеляційної скарги взагалі не звернули уваги; не з'ясували, чи приймалось в установленому законом порядку рішення про вилучення спірних земельних ділянок з земель Макарівського держлісгоспу після надання їх Радою Міністрів УРСР та зміна їх цільового призначення. Зясування цих обставин має юридичне значення, оскільки, не вилучивши землі у землекористувача, та не змінивши їх цільове призначення, не можна було передавати їх у власність іншим особам.

Таким чином ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 3 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 липня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.