Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леска В.В.,

суддів - Кожух О.А., Кондора Р.Ю.,

при секретарі - Калинич С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 06 серпня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

09 квітня 2012 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що у відповідності до кредитного договору № 306/Св-06 від 19 грудня 2006 року ТОВ «Український промисловий банк» надало ОСОБА_2 кредит у сумі 26700 доларів США терміном до 18.01.2021 року зі сплатою 13,5% річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором був укладений договір поруки № 306/Zпор-06-01 від 19 грудня 2006 року, у відповідності до якого ОСОБА_1 зобов'язався у випадку не виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 відповідати перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк». Відповідно до п. 4.1. зазначеного договору «Укрпромбанк» в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, передає (відступає) «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання по кредитному договору не виконав, не забезпечив повернення одержаного кредиту та не сплатив відсотки, у зв'язку з чим станом на 13 березня 2012 року виникла заборгованість у сумі 209035,23 грн., що складається із основного боргу в сумі 189534,45 грн. та заборгованості по відсоткам у сумі 19500,77 грн., позивач просив задовольнити позовні вимоги, тобто стягнути суму заборгованості солідарно із відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Рішенням Тячівського районного суду від 06 серпня 2012 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_1 порушується питання про часткове скасування рішення суду як незаконного та необгрунтованого і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» в частині солідарного стягнення із нього заборгованості за кредитним договором як з поручителя.

Межі доводів апеляційної скарги - підпис на договорі поруки № 306/Zпор-06-01 від 19 грудня 2006 року від імені поручителя вчинено не ОСОБА_1, отже жодних зобов'язань по виконанню договору кредиту у нього немає, а тому відсутні підстави для стягнення із нього солідарно із боржником суми заборгованості. Крім того, вважає, що суд першої інстанції повинен був визнати факт припинення поруки через те, що позивач звернувся до суду через чотири роки від дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто поза межами встановленого законом 6-ти місячного строку.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 грудня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 26700 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % на рік з датою повернення кредиту 18 грудня 2021 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ТОВ «Український промисловий банк» і відповідач ОСОБА_1 19 грудня 2006 року уклали договір поруки, у відповідності до якого останній взяв на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати за зобов'язаннями боржника.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк». Відповідно до п. 4.1. зазначеного договору «Укрпромбанк» в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, передав (відступив) «Дельта Банку» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі і за договором кредиту, укладеним із ОСОБА_2, та договором поруки, укладеним із ОСОБА_1.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику у строк, та в порядку, що встановлені договором.

Право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачене ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, як наслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення частини суми кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання згідно договору кредиту не виконав, внески не сплачував і не сплачував проценти за користування кредитом, внаслідок чого станом на 13 березня 2012 року заборгованість по його зобов'язанням становить суму 209035,23 грн., що складається із основного боргу в сумі 189534,45 грн. та заборгованості по відсоткам у сумі 19500,77 грн., яка підлягає до стягнення із боржника (розрахунок - а.с. 16).

Пунктом третім договору поруки, укладеним із відповідачем ОСОБА_1, передбачено, що поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Отже судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що суму заборгованості за кредитним договором по даній справі слід стягнути солідарно із боржника ОСОБА_2 і поручителя ОСОБА_1, та ухвалено законне та обґрунтоване рішення, що базується на матеріалам справи та нормах закону.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що договір поруки він не підписував, а підпис від його імені та в своїх інтересах вчинив відповідач ОСОБА_2, не заслуговує на увагу, оскільки питання про визнання договору поруки недійсним не ставилося і такий є чинним.

Строк виконання основного зобов'язання не настав і тому не має підстав вважати, що позивачем пропущений строк пред'явлення вимоги до поручителя.

З огляду на викладене, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тячівського районного суду від 06 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.