2/0538/1955/12 Про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири - 25.09.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Житлово-комунальне підприємство «Азовжитлокомплекс», ОСОБА_3, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 серпня 2012 року, -

19 червня 2012 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, та просила стягнути з останньої на свою користь у рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 2412,00 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000грн.

На мотивування своїх вимог позивачка посилалась на те, що є власницею квартири АДРЕСА_1. Крім неї, право власності на дану квартиру має також її донька ОСОБА_3 18.11.2011 року з вини відповідачки ОСОБА_2, яка є власницею квартири АДРЕСА_3, що знаходиться над її квартирою на другому поверсі цього ж будинку, сталося залиття квартири АДРЕСА_1, в результаті чого її було пошкоджено. За даним фактом ЖКП «Азовжитлокомплекс» було складено акт від 21.11.2011 року із зазначенням причини залиття - недбале відношення відповідачки. Згідно звіту про оцінку вартості шкоди від 24.11.2011 року, розмір матеріальної шкоди, яку заподіяно квартирі АДРЕСА_1 внаслідок залиття, складає 1 912 грн. За проведення оцінки вона оплатила послуги оцінщика в розмірі 500 грн.

Крім того, відповідачкою завдана їй моральна шкода, яка виражається у стражданнях та хвилюваннях з приводу порушення її житлових прав, погіршенні стану квартири, витрачанні свого особистого часу на відвідування адвоката та звернення до оцінювача.

рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 серпня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної залиттям квартири в сумі 2 412 грн., моральної шкоди в сумі 2000 грн. відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. При цьому посилається на необґрунтованість рішення, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином шляхом направлення телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм за №779, та під особисту розписку. Про причини неявки суду не повідомили, заяву про відкладення справи суду не подали.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просила апеляційну скаргу задовольнити.

З урахуванням наведеного, виходячи з того, що розгляд справи раніше відкладався, справа призначена до розгляду вдруге, керуючись вимогами ст. 305 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності зазначених осіб.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5, які доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, пояснення представника Житлово-комунального підприємства «Азовжитлокомплекс» Пріщепи А.О., яка апеляційну скаргу просила задовольнити, позовні вимоги вважає обґрунтованими, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності протиправності та винних дій відповідачки ОСОБА_2 по заподіянню шкоди позивачці, завданої залиттям квартири та того, що факт залиття квартири позивачки 18.11.2011 року знаходиться у причинному зв'язку з вказаними діями відповідачки, не надано також доказів про понесені позивачкою витрати на ремонт квартири, а звіт оцінки не є належним доказом, тому підстав для стягнення з відповідачки матеріальної і моральної шкоди не встановив.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Однак, вирішуючи справу, суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та помилково зобов'язання по доказуванню вини відповідача поклав на позивачку, не прийнявши до уваги акт житлово-експлуатаційного підприємства про залиття квартири позивачки водою, що призвело до неправильного вирішення справи. Посилаючись у рішенні на те, що позивачка не довела розмір завданої їй матеріальної шкоди, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив сторонам наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій та здійсненню їхніх прав.

Тому, таке рішення суду підлягає скасуванню.

Зі справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 в Орджонікідзевському районі м.Маріуполі належить на праві спільної сумісної власності по ? частині ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.11.2003 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2005 року (а.с.11-12).

Згідно копії особового рахунку НОМЕР_1, у вказаній двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ОСОБА_1 з13.03.1978 року (а.с.13).

Згідно технічного паспорту квартира АДРЕСА_1 розташована на першому поверсі 5-ти поверхового будинку (а.с.32-34).

Згідно витягу реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 06.06.2005 року (а.с.37). Згідно технічного паспорту квартира АДРЕСА_3 розташована на другому поверсі (а.с.36-40), тобто над квартирою АДРЕСА_1.

Відповідно до акту комісії ЖКП «Азовжитлокомплекс» від 21.11.2011 року, складеного майстрами підприємства ОСОБА_8 та ОСОБА_9, при обстеженні квартири АДРЕСА_1 встановлено, що 18.11.2011 року о 19.00 годині відбулося залиття вказаної квартири по недбалому відношенню з квартири АДРЕСА_3. В результаті залиття шпалери мають розводи та відставання від стін, стеля в коридорі має жовті розводи. Пінопластові панелі на стелі в санвузлі відклеїлись та змінили свою форму. При неодноразовому відвідуванні двері квартири АДРЕСА_3 їм не відчинили (а.с.14).

В судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили обставини, наведені в акті, пояснивши, що квартиру залило зверху, сліди залиття були свіжі, двері квартири АДРЕСА_3, розташованої над квартирою позивачки, ніхто не відкрив.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили відображений в акті факт залиття квартири позивачки гарячою водою з квартири відповідачки 18.11.2011 року, пояснивши, що відповідачка двері своєї квартири не відчинила, хоча було чутно, що вона знаходилась в квартирі.

Крім того представник ЖКП «Азовжитлокомплекс» в судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що залиття квартири позивачки відбулося з причин неналежного ставлення відповідачки до внутріквартирного сантехнічного обладнання, оскільки залиття відбулося з її квартири, внутрібудинкове обладнання, яке знаходиться на балансі підприємства (стояки) пошкодженні не були і протікання води з них не відбувалося, аварійна служба не викликалася, подача води не перекривалася.

Відповідачка ні разу не з'явилася в судове засідання, як до суду першої інстанції так і апеляційного суду, письмових заперечень на позов та ніяких пояснень суду не надала.

Представник відповідачки, заперечуючи проти позову, посилався лише на те, що в акті не наведено, які саме дії позивачки стали причиною залиття квартири позивачки.

Разом з тим, відповідачка та її представник не надали ніяких доказів на спростування обставин, встановлених актом ЖКП «Азовжитлокомплекс» від 21.11.2011 року та підтверджених в судовому засіданні свідками.

Оскільки в судовому засіданні безспірно встановлено, що залиття квартири позивачки водою відбулося з квартири АДРЕСА_3, належної на праві власності відповідачці, і остання зобов'язана забезпечити належний стан своєї квартири та наявного в квартирі обладнaння, не допускати використання свого майна на шкоду іншим особам, та враховуючи те, що, відповідно до вимог ч.2 ст. 1166 ЦК України, відповідачка та її представник не довели, що завдана позивачці шкода, завдана не з вини відповідачки, тому підстав для звільнення відповідачки від відшкодування шкоди не вбачається.

З огляду на наведене, відповідачка зобов'язана відшкодувати позивачці шкоду, завдану внаслідок пошкодження її майна (квартири).

Згідно звіту про оцінку вартості шкоди, складеного фізичною особою - підприємцем ОСОБА_13 на підставі договору від 24.11.2011 року №24/11-2 укладеного із ОСОБА_1, шкода, заподіяна в результаті залиття жилої квартири АДРЕСА_1, яка складається з вартості відновлювального ремонту (матеріалів та робіт, необхідних для відновлення стану квартири), становить 1912грн. (а.с.15-31,35).

Вказаний висновок оцінювача, відповідно до вимог ст.ст. 54, 57- 59, 64 ЦПК України є належним та допустимим доказом, оскільки проведений компетентним спеціалістом у сфері оціночної діяльності, який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №11921/11 від 278.05.2011 року, та зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів, що зазначено в звіті оцінювача та підтверджується відповідним сертифікатом і свідоцтвом, доданими до звіту. Правильність наведених у звіті розрахунків матеріальної шкоди сумніву не викликає, оскільки вони випливають із встановлених в акті ЖКП від 21.11.2011 року обставин, визначені на підставі проведених оцінювачем обстежень пошкодженої квартири, розрахунки наведені достатньо повні та мотивовані.

На спростування правильності цих розрахунків, відповідачка та її представник ніяких обставин не навели та доказів суду не надали. А посилання представника відповідачки на некомпетентність спеціаліста спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до переконання, що за рахунок відповідачки на користь позивачки підлягає відшкодуванню матеріальна шкода у розмірі 1912грн., оскільки ця шкода завдана позивачці з вини відповідачки.

Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи з того, що винними діями відповідачки пошкоджено майно позивачки, колегія суддів вважає, що відповідачкою позивачці заподіяно моральну шкоду, яка виражається у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з пошкодженням квартири, що призвело до порушення звичного способу її життя, душевних переживань. Враховуючи конкретні обставини справи, глибину та тривалість душевних страждань, виходячи з принципів розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що відшкодування моральної шкоди у грошовому вираженні становить 200грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки.

Таким чином позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, положень Закону України «Про судовий збір» (3674-17) у зв'язку з частковим задоволенням позову, пропорційно задоволеним вимогам з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Тому з відповідачки підлягає стягненню на користь позивачки у відшкодування витрат по оплаті судового збору при подачі позову до суду у розмірі 321,90грн. (з вимог майнового характеру 214,60грн., з вимог про відшкодування моральної шкоди 107,30грн.), та за апеляційне провадження судовий збір у розмірі 160,95грн. (а.с.2,97).

Також за рахунок відповідачки підлягають відшкодуванню понесені позивачкою витрати на правову допомогу 500грн. за підготовку позовної заяви (а.с.3).

Витрати у розмірі 2000грн., сплачені позивачкою адвокату ОСОБА_5 згідно квитанції від 05.07.2012 року (а.с.58) відшкодуванню за рахунок відповідачки не підлягають, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, адвокат приймав участь у справі в якості представника позивачки, а не як особа, що надає правову допомогу.

Також з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню грошова сума у розмірі 500грн. (а.с.1), які вона сплатила за послуги оцінювача за звіт оцінки шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, оскільки ці витрати понесені при підготовці позову до суду, є пов'язаними із залиттям квартири і відповідно до вимог п.4 ч.3 ст. 79 ЦПК України відносяться до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 серпня 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої в АДРЕСА_3, ІН НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої в АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_3, у відшкодування матеріальної шкоди 1912 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять) гривень, у відшкодування моральної шкоди 200 (двісті) гривень, витрати на послуги оцінювача в розмірі 500 (п'ятсот) гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 500 (п'ятсот) гривень, витрати по оплаті судового збору при подачі позову до суду у розмірі 321 (триста двадцять одна) гривень 90 копійок, витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 160 (сто шістдесят) гривень 95 копійок, а всього 3594 (три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) гривень 85 копійок.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сороки Г.П., Баркової Л.Л.,

при секретарі - Шапар О.Ю.,

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.