Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів: Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М., Колодійчука В.М., Савченко В.О., розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_7 Олександрвни до ОСОБА_6 про визнання права на спадкування та встановлення факту прийняття спадщини; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Головне управління юстиції в м. Києві, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки та садового будинку,

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 березня 2011 року первісну позовну заяву залишено без розгляду.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтувала тим, що вона перебувала в шлюбі з спадкодавцем ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, з 30 жовтня 1960 року по 19 квітня 2001 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 продовжили спільно проживати та вести господарство, мали двох синів: ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, дочкою якого є відповідач у справі.

За час шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 набули квартиру АДРЕСА_1 шляхом її приватизації по ј частині за кожним, у тому числі і дітьми, а також земельну ділянку площею 0,076 га для ведення садівництва на території Великокарашинської сільської ради с/т Пролісок, на якій побудовано садовий будинок, який зареєстровано за померлим.

Вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті сина ОСОБА_9 просила визнати за нею право власності на ј частину вказаної квартири № 237, а також право власності на 1/12 частину цієї квартири, оскільки свідоцтво про право власності на 1/12 частину квартири після смерті чоловіка та синів нікому не видавалося.

Крім того, посилаючись на те, що вказана квартира, земельна ділянка і садовий будинок є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та її померлого чоловіка ОСОБА_8, просила визнання за нею право власності на 1/4 частину спірної квартири, що належала її чоловікові та на Ѕ частину зазначеної земельної ділянки і садового будинку.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2012 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2012 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті касаційного провадження у зазначеній вище справі, за її касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2012 року.

ОСОБА_6 звернулася до суду касаційної інстанції із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2012 року з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанцій норм матеріального права (ст. 74 СК України) заявник посилається на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року ухвалене у справі за позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на майно набуте за час спільного проживання.

У допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року (v0011740-11) «Про судову практику застосування статей 353- 360 ЦПК України» під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Відмовляючи в позові, суди першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився і суд касаційної інстанції, виходили з того, що позовні вимоги ОСОБА_6, в частині встановлення факту, що має юридичне значення, не доведено. До таких висновків суди дійшли на підставі відсутності доказів, які могли підтвердити факт спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та суперечливих свідчень свідків.

В частині позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно суди відмовили, оскільки відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, а позивачем не заявлено клопотання про поновлення такого строку.

Наведені заявником доводи не містять ознак, визначених у ст. 355 ЦПК України.

Вказане вище рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року ухвалено на підставі ч. 1 ст. 74 СК України, а саме: касаційним судом роз'яснено, що попередні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не є законними, оскільки судами не враховано, що під час проживання померлої особи та відповідача у справі померлий перебував у іншому зареєстрованому шлюбі, що, відповідно до вимог ч. 1 ст. 74 СК України, є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання права власності на спільно набуте за час проживання позивача та померлого майно.

З наведеного вище вбачається, що встановлені судом фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання правовідносин у справі за позовом ОСОБА_6 не є тотожними із встановленими судом фактичними обставинами та матеріально-правовим регулюванням правовідносин у справі за позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на майно набуте за час спільного проживання, на яку посилається заявник. За таких обставин у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_7 Олександрвни до ОСОБА_6 про визнання права на спадкування та встановлення факту прийняття спадщини; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Головне управління юстиції в м. Києві, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки та садового будинку, за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2012 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.