Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.

суддів: Кафідової О.В., Мазур Л.М.,

Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_7 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 квітня 2012 року,

У січні 2011 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи і остаточно просив суд:

- визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом право власності на ј майна, основних та обігових коштів ТОВ «Нова Холдинг», яке було створене за грошові кошти, що належали ОСОБА_8, та які входили до складу спадщини;

- визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом право власності на ј супермаркету «Простор», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і побудований за грошові кошти ОСОБА_8, які повинні були входити до складу спадщини після його смерті;

- визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом право власності на ј салону краси «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 і створений за грошові кошти ОСОБА_8, які повинні були входити до складу спадщини після його смерті;

- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_3, що належать їй на праві спадкування за законом, грошові кошти в сумі 106231 доларів США в рахунок від суми 424924 доларів США, які були отримані відповідачами з іноземних рахунків (згідно міжнародним платіжним документам) і повинні були входити до складу спадщини.

В обґрунтування позову послався на те, що ОСОБА_3 є спадкоємицею за законом спадкового майна після смерті сина ОСОБА_8.

В процесі прийняття спадщини стало відомо, що майно, зазначене в свідоцтвах про право на спадщину, виданих відповідачам державною нотаріальною конторою, не є всім майном, що належало її померлому сину та отримано відповідачами в якості переказів грошових коштів з іноземної компанії, одним з директорів в якій був померлий.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 10 квітня 2012 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 відхилено, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 березня 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів про набуття спірного майна відповідачами саме з коштів, які належали спадкодавцю, також суд дійшов висновку, що визнання права власності на частки у корпоративних правах підприємств, які створювались чи набувались відповідачами після смерті спадкодавця, не може вирішуватись в порядку спадкування.

Проте, такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою ЦПК України (1618-15) про апеляційне провадження.

В апеляційної скарзі представник позивачки (скаржника) послався на те, що суд першої інстанції задовольняючи клопотання про забезпечення доказів, при ухваленні рішення не звернув уваги, що відповіді на деякі запити не надійшли, а деякі не містили інформації, про яку запитувалось у клопотаннях та яку необхідно було встановити шляхом забезпечення доказів, тобто докази були зібрані не повністю. Вказав, що всупереч ст. 159 ЦПК України під час розгляду справи безпосередньо не досліджувались докази, що були подані представником позивача, а також суд ухвалив рішення не отримавши та не дослідивши докази, які представник позивача просив забезпечити.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги з приводу невиконання судом першої інстанції ухвал про забезпечення доказів та їх витребування у повному обсязі на задоволення клопотань, не зазначив в ухвалі конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи.

При цьому слід зазначити, що розглянувши справу в першому судовому засіданні за відсутності позивачки, яка є особою похилого віку, 1921 року народження, і не має змоги самостійно представляти свої інтереси, та її представника, при відсутності з його боку доказів зловживання процесуальними правами чи затягування строків розгляду справи, у порушення вимог ст. ст. 210, 212 ЦПК України апеляційним судом залишились без оцінки його доводи та письмові докази.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню як така, що постановлена із порушенням норм процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 10 квітня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.