Справа №: 22-ц/0190/5492/2012

Головуючий суду першої інстанції:Гордєйчик Т.Ф. 

Доповідач суду апеляційної інстанції:Пономаренко А. В.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПономаренко А.В. СуддівДралла І.Г., Павловської І.Г. При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми за договором позики,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Алуштинського міського суду Автономоної Республіки Крим від 08 травня 2012 року,

У січні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_7, посилаючись на те, що 22 серпня 2005 року між сторонами було укладено договір позики,за умовами якого відповідач отримав у борг грошову суму 100000 грн., яку зобов'язався повернути не пізніше 22 квітня 2009 року, однак в обумовлений договором строк свого зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим позивачка ОСОБА_6 просила стягнути з відповідача ОСОБА_7 100000 грн. з урахуванням трьох процентів річних у розмірі 9000 грн. та відшкодувати судові витрати .

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 08 травня 2012 року зазначений позов ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову суму за договором займу у розмірі 100000 грн. та три відсотки річних у сумі 9000 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору за пред'явлення позову до суду у розмірі 1000 грн., а всього стягнуто 110 000 грн.

В апеляційній скарзі на вказане рішення суду відповідач ОСОБА_7 просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд під час ухвалення рішення не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи достатніх доказів щодо отримання відповідачем вищевказаної суми, а тому - на безгрошовість позики за неукладеним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі- ЦПК) України (1618-15) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, оскільки такий висновок суду відповідає нормам чинного законодавства та узгоджується з матеріалами справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_6 ґрунтуються на нормах цивільного права, що регулюють договірні зобов'язання з питання позики та заявлені у порядку захисту прав позивачки як позикодавця на повернення грошових коштів.

Зокрема, статями 1046- 1047, 1049 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України (435-15) встановлено ознаки і форма договору позики, на підтвердження укладення якого та його умов закон допускає пред'явлення розписки позичальника або іншого документа, що посвідчує передання позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей, а на позичальника покладений обов'язок повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за вимогами закону обов'язки з договору позики виникають тільки для однієї особи - позичальника за умовою передачі йому грошей або інших речей, визначених родовими признаками, тому для покладення на позичальника обов'язку повернути суму позики позикодавець повинен довести факт укладення договору позики .

Приписами статті 625 цього Кодексу передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, що входять до складу грошового зобов'язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитору, який полягає у відшкодуванні його майнових втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, у зв'язку з чим зазначені виплати нараховуються незалежно від вини боржника .

Частина 1 статті 1051 ЦК України надає право позичальнику оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були ним одержані від позикодавця .

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка у підтвердження своїх вимог надала суду письмовий договір позики від 22 серпня 2005 року, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передала ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 100000 грн., які позичальник зобов'язався повернути кредитору в строк не пізніше ніж до 22 квітня 2009 року (а.с.12).

Факт підпису цього договору відповідач не оспорював, але стверджував про безгрошовість цієї угоди, яку вважав неукладеною за тим фактом, що обумовлена договором грошова сума насправді ним від позивачки не була одержана.

Разом з тим усупереч вимог статей 10 і 60 ЦПК України ОСОБА_7 не навів жодних доказів на підтвердження таких обставин, а посилання відповідача на відсутність документу про передачу грошей суперечить змісту частини 2 статті 1047 ЦК України і вищевказаного договору позики, який на думку судової колегії підтверджує передання позикодавцем зазначеної суми грошей .

За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що відповідач має відшкодувати позивачці суму позики - 100000 грн., а також відповідно до статті 625 ЦК України зобов'язаний сплатити за час прострочення виконання грошового зобов'язання три проценти річних від простроченої суми, що складає 9000 грн.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції, враховуючи вимоги наведених норм закону та обставини справи, правильно виходив з обґрунтованості позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують такого висновку суду, суперечать викладеним доказам і є неспроможними .

З огляду на наведене оскаржуване рішення ухвалено судом з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування апеляційна скарга не містить.

Відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду Автономоної Республіки Крим від 08 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у день її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.