22-ц-1756/2012 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 26.07.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства " УкрСиббанк" на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 квітня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства " УкрСиббанк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В апеляційній скарзі на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 квітня 2012 року, яким у задоволенні позову до ОСОБА_5 відмовлено, ПАТ " УкрСиббанк" просить зазначене рішення скасувати а позов задовольнити повністю.

Доводами апеляційної скарги є посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема неправильне застосування ч.1 ст. 559 ЦК України. Апелянт зазначає, що наведена норма права може бути застосована лише у випадку, коли зміна зобов"язання боржника без згоди поручителя призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя, чого у конкретному випадку не було, оскільки в уточненнях до позовної заяви, розрахунок здійснено виходячи з відсоткової ставки 15% та 22.5%, тобто, без підвищення. Також апелянт вважає, що відповідач ОСОБА_5, погодившись з п.1.1 Договору поруки та визнавши п.1.2 цього ж Договору, фактично дав згоду на підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки, таке право позичальника визначене у п.9.2 Кредитного договору.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 09.11.2007 року між ПАТ " УкрСиббанк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 11249917000, згідно якого позичальник отримав у позивача кредит у сумі 1 765000 грн. з виплатою 15% річних за користування кредитом та 22,5% річних за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк. Строк повернення позики визначено 08.11.2018 року. 09.11.2007 року між ПАТ " Укрсиббанк" та ОСОБА_7,ОСОБА_8,ОСОБА_9 та ОСОБА_5 на забезпечення виконання зобов"язання за кредитним договором були укладені договори поруки з кожним, згідно яких кожен з поручителів зобов"язався солідарно відповідати разом з позичальником за виконання умов договору. У зв"язку з не виконанням кредитного договору та договорів поруки, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від04.04.2011 року, частково зміненим рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 20.01.2011 року з ОСОБА_6, солідарно з ОСОБА_7, з ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_8, з ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_9 та з ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_5 було стягнуто на користь позивача 2 218141,22 грн. заборгованості за кредитним договором від 09.11.2007 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_5 за касаційною скаргою ОСОБА_5 скасоване з підстав залишення поза увагою судами першої та апеляційної інстанції положень ч.1 ст. 559 ЦК України, неповного з"ясування обставин справи, залишення поза увагою факту збільшення відсоткової ставки позивачем з 15% та 22.5% на 17% та 34% без згоди на те поручителя ОСОБА_5, оскільки додаткових угод чи змін до договору поруки не укладалось.

Встановивши під час розгляду справи у суді першої інстанції, що підвищення відсоткових ставок за користування кредитом банком здійснено без згоди поручителя ОСОБА_5, суд першої інстанції рішенням, що оскаржується, відмовив ПАТ " УкрСиббанк" у задоволенні позову до ОСОБА_5, виходячи з положень ч.1 ст. 559 ЦК України та обґрунтовано вважаючи поруку припиненою.

Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам та узгоджуються з приписами ч.1 ст. 559 ЦК України.

Так, згідно п.1.3 кредитного договору від 09.11.2007 року за користування кредитними коштами відсоткова ставка визначена 15%, а за користування коштами понад встановлений термін -22,5% (а.с.6 т.1).Жодних додаткових угод щодо зміни процентної ставки, до кредитного договору та договору поруки між сторонами не укладалось.

З розрахунку заборгованості, доданому до позовної заяви, вбачається що з 20.11.2008 року розмір заборгованості розраховано, виходячи з 17% та 34% ставки.( а.с.22 т.1).

Відповідно до ч.1 ст. 553, ч.1ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за порушення зобов"язань боржником. У разі порушення боржником зобов"язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову( субсидіарну) відповідальність поручителя. За змістом ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов"язання, а також зміни зобов"язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Посилання у апеляційній скарзі на п.1.1. та п.1.2.Договру поруки, з якого, як вважає апелянт, вбачається згода поручителя на односторонню зміну банком умов договору щодо терміну та плати за кредит, не заслуговують на увагу. Відповідно до роз"яснень, даних у п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30.03.2012 року (v0005740-12) " Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин, припинення договору поруки пов"язується зі зміною забезпеченого зобов"язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зміна розміру процентів за основним зобов"язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладання окремої угоди допускається у випадку, якщо така умова договору стала результатом домовленості сторін( банку і поручителя). Якщо у договорі поруки такі умови сторони не обумовили, та з обставин справи не вбачається поінформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов"язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Доводи апеляційної скарги щодо коригування розміру заборгованості в уточненій позовній заяві, виходячи з відсоткових ставок за користування кредитом згідно умов кредитного договору, не заслуговують на увагу, так як цей факт не підтверджений належним чином. Зменшення розміру позовних вимог в уточненій позовній заяві без зазначення розміру їх зменшення, без зазначення мотивів такого зменшення та за який період розраховано заборгованість, крім того, наявність у матеріалах справи двох різних за змістом, розрахунків заборгованості від 10.03.2011 року, у тому числі з зазначенням різних відсоткових ставок за користування кредитом, ( а.с.117-121 т.1 та а.с.57-62), спростовує доводи апелянта про те, що обсяг відповідальності поручителя скоригований уточненою позовною заявою та наданими розрахунками. Крім того, факт зменшення розміру позовних вимог не є підставою для визнання доведеним правомірності підвищення позивачем з грудня 2010 року процентної ставки в односторонньому порядку ( а.с.119,120 т.1). Доказів на спростування заперечень відповідача щодо підвищення банком у односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом, позивачем не надано.