Провадження № 22ц/2090/3390/2012 

Головуючий 1 інстанції- Шмадченко С.І.

Справа № 2-3627/11/15 

Доповідач -Хорошевський О.М.

Категорія: відшкодування шкоди

судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.,

суддів: Зазулинської Т.П., Кругової С.С. при секретарі - Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»- ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»до ОСОБА_2, третя особа -Товарство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

У серпні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» (далі ПАТ «ІФК») звернулось до суду з позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_2 1 803,13 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначило, що 18 липня 2008 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ДЕО під керуванням ОСОБА_2 та Нессан під керуванням ОСОБА_3

Винною у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2

За договором добровільного страхування наземного транспорту ОСОБА_3 отримав від ЗАТ СК «ВУСО»страхове відшкодування в сумі 8 434,80 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ТДВ «МСК», яка сплатила ЗАТ СК «ВУСО»страхове відшкодування в сумі 6 631,67 грн.

За договором від 23 грудня 2009 року, укладеним між ЗАТ СК «ВУСО»і позивачем, до останнього перешло право вимоги залишку страхового відшкодування.

Оскільки ТДВ «МСК» відмовляється від виконання зобов'язання у повному обсязі, позивач, посилаючись на ст. 1194 ЦК України просив стягнути з заподіювача шкоди 1803,13 грн. для повного відшкодування спричиненої шкоди у порядку регресу.

рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «ІФК» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Скарга містить посилання на те, що відмовляючи у задоволенні позову суд визнав неналежним доказом довідку СТО, на підставі якої було зроблено розрахунок суми страхового відшкодування, сплаченої ОСОБА_3, хоча саме такий порядок визначення суми відшкодування шкоди був визначений договором, укладеним між ОСОБА_3 та ЗАТ СК «ВУСО» і він відповідає вимогам Закону України «Про страхування» (85/96-ВР) .

ТДВ «МСК» визначило розмір цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 на підставі оцінки вартості матеріального збитку, праведеної спеціалістом, згідно вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (1961-15) .

Посилаючись на те, що заподіяна шкода повинна бути відшкодована у повному обсязі просило скаргу задовольнити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув протиріччя у розмірах збитку встановлених СТО та висновком спеціаліста -товарознавця.

Однак, з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні 18.07. 2008 року адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України встановлено постановою Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2008 року (а.с. 9).

В результаті страхового випадку, на підставі договору № 54737 від 20.07. 2997 року ОСОБА_3 сплачено страхове відшкодування в сумі 8 434, 80 грн.(а.с. 21).

Розмір страхового відшкодування встановлено звітом № 941-20, складеним ЗАТ СК «ВУСО» на підставі рахунку фактури від 19.06. 2008 року, наданого ЗАТ «АККО ІНВЕСТ» (а.с. 12, 18-19).

Розмір страхового відшкодування, сплаченого ОСОБА_3, визначеного згідно умов договору, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ СК «ВУСО» (а.с. 10-11) та ніким не оскаржений.

Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами, що ТДВ «МСК», у якій була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 сплатила ЗАТ СК «ВУСО» у відшкодування шкоди, спричиненої відповідачем у порядку регресу 6 631, 67 грн.

Тобто, не відшкодованою залишилась частина суми страхового відшкодування, сплаченої ЗАТ СК «ВУСО» ОСОБА_3 у розмірі 1 803,13 грн.

За договором відступлення права вимоги від 23.12. 2009 року право вимоги сплати зазначеної суми ЗАТ СК «ВУСО» передало ВАТ «ІФК», яке було переіменоване пізніше у ПАТ «ІФК» (а.с. 23-24).

За правилами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для нового відшкодування завданої нею шкоди зобов'язання сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки фактичний розмір шкоди, встановлений ЗАТ СК «ВУСО» потерпілому сплачено, у позивача, до якого перешло право вимоги виникло право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

Оскільки судом першої інстанції, при вирішенні спору неправильно застосовано норми матеріального права, а саме не застосовано закон, який підлягав застосуванню оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

Апеляційну скаргу задовольнити.

рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 березня 2012 року по справі скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 1 803, 13 грн. та судові витрати по справі в сумі 171 грн .

рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

З оригіналом згідно: Суддя -