Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Микитюк О.Ю.

суддів Товянської О.В., Гансецької І.А.

при секретарі Валяник А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Житомирагропроект", Міністерства аграрної політики України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, індексації заробітної плати та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Міністерства аграрної політики України

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 21 жовтня 2009 року,

В лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про захист трудових прав. Під час розгляду справи доповнив і збільшив позовні вимоги і остаточно просив (а.с.103-105) стягнути з Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Житомирагропроект" та Міністерства аграрної політики України на його користь 7909грн.42 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 122596 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, 6676 грн.19 коп. індексації заробітної плати, 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 10000грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 24 січня 2007 року, яке набрало законної сили 26 квітня 2007 року, він поновлений на роботі на посаді директора Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Житомирагропроект", рішення не виконано, а тому він має право на виплати в порядку ст.ст.235, 236, 237-1 КЗпП України (322-08) , Закону України "Про індексацію доходів населення" (1282-12) .

рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 21 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства аграрної політики України на користь позивача 6720грн.42 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 101920грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, 6675грн.19коп. індексації заробітної плати, а всього 115315грн.19коп. В решті вимог та у позові до Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Житомирагропроект" відмовлено.

В апеляційній скарзі Міністерство аграрної політики України просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову у позові. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 24 січня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики України, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 поновлений на роботі на посаді директора Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Житомирагропроект" (структурного підрозділу Міністерства аграрної політики України) з 29.06.2006 року. рішення про поновлення на роботі виконано не було. Наказом Міністерства аграрної політики України від 31 серпня 2009 року №158-п ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв'язку і закінченням строку дії контракту з 01 вересня 2009 року (а.с.276).

Відповідно до ч.1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими для виконання. Міністерство аграрної політики України як відповідач у справі про поновлення на роботі рішення суду від 24 січня 2007 року не виконало. Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 11 травня 2011 року визнані неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по винесенню постанови від 09.11.2009 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом про поновлення ОСОБА_1 на роботі, скасовано постанову і зобов'язано суб'єкта оскарження проводити виконавчі дії до повного фактичного виконання рішення суду.

Оскільки рішення суду про поновлення на роботі не виконано, то порушення трудових прав позивача триває і строк звернення до суду, визначений ст. 233 КЗпП України, не може бути застосований при вирішенні спору про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Цивільний обов'язок Міністерства аграрної політики України виник з рішення суду (ч.5 ст. 11 ЦК України, тому на підставі до ч. 1 ст. 96 ЦК України поновити ОСОБА_1 на роботі повинна та юридична особа, яка зобов'язана до цього судом.

рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню (ч.5 ст. 235 КЗпП України). У разі затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на користь працівника підлягає відшкодуванню середній заробіток за весь час затримки (ст. 236 КЗпП України).

Зміни до Статуту Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Житомирагропроект", згідно яких дане підприємство набуло статус колективного підприємства зареєстровані 31 січня 2007 року - після ухвалення судом рішення (а.с.233-240).

З урахуванням викладеного вище колегія суддів вважає такими, що не мають правового значення для вирішення спору посилання апелянта на зміни до Статуту та незначущість внеску Міністерства аграрної політики у статутний фонд підприємства.

Період затримки тривав з 24 січня 2007 року по 01 вересня 2009 року - 650 робочих днів. Виходячи з розміру середньомісячного заробітку позивача 156 грн.28коп., розмір середнього заробітку за час затримки про поновлення на роботі дорівнює 101582грн.

Із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач звернувся через 21 місяць після набрання законної сили рішенням суду від 24.01.2007 року, доказів про наявність поважних причин пропуску строку не надав. Суд першої інстанції всупереч положенням ч.1 ст. 233 КЗпП України задовольнив позов в цій частині.

Крім того, суд стягнув індексацію на суми середнього заробітку за час затримки при поновленні на роботі, хоча згідно ст. 33 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" разові виплати не можуть бути об'єктом індексації.

Отже, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і стягнення індексації належить скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові, а в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі - змінити, зменшивши суму стягнення.

В частині відмови у позові рішення не оскаржується і не є предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики України задовольнити частково.

Скасувати рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 21 жовтня 2009 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і стягнення індексації і ухвалити в цій частині нове рішення. Відмовити ОСОБА_1 у позові до Міністерства аграрної політики України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за пропуском строку звернення до суду. Відмовити ОСОБА_1 у позові до Міністерства аграрної політики України про стягнення індексації за безпідставністю.

Змінити рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 21 жовтня 2009 року в частині стягнення з Міністерства аграрної політики України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, зменшивши суму стягнення з 101920грн. до101582грн. Зменшити розмір судового збору з 1700 грн. до 1016 грн.

В частині відмови у позові рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.