Справа № 22-ц-2/2012 

Провадження № 22-ц/2590/2/2012 

Головуючий у I інстанції - Требух Н.В.

Категорія - цивільна Доповідач - Хромець Н. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Горобець Т.В., Острянського В.І.при секретарі:Мартиновій А.В.за участю:позивача ОСОБА_5, її представника адвоката Павлова І.Г., представника відповідача адвоката Ляховця В.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

У березні 2010 року ОСОБА_5 заявила позов про стягнення з ОСОБА_8 25940 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 14 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної пошкодженням її квартири внаслідок дій відповідача, який здійснював капітальний ремонт і реконструкцію своєї квартири з порушенням вимог законодавства, яке регулює порядок виконання таких робіт, та у спосіб, яким призвів до руйнації її квартири.

рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за недоведеністю.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду і ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 25940,52 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 14 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи та постановлене з порушеннями норм матеріального і процесуального права. Позивач вважає, що висновок суду про недоведеність позовних вимог спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме відповідями компетентних органів на звернення позивача щодо руйнації її квартири, актами обстеження квартири, в яких зафіксовані виявлені пошкодження, та даними про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за п. 3 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу. Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції послався на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 0495 від 26.04.2011 р., за яким експерти прийшов до висновку про неможливість встановити пошкодження, які були в квартирі позивача, та неможливо визначити розмір матеріальної шкоди, а інших доказів позивачем не надано. Такий висновок суду зроблено на підставі неповно з'ясованих обставин, що мають значення для справи. Крім того, судом не виконані обов'язок сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, передбачений ч.4 ст. 10 ЦПК України, оскільки не роз'яснив позивачеві право на клопотання про призначення у справі повторної експертизи і наслідки не вчинення такої процесуальної дії. Крім висновку експертизи № 0495 від 26.04.2011 р. в матеріалах справи наявні інші письмові докази, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог і які, відповідно до приписів ст. 212 ЦПК України, суд зобов'язаний дослідити, дати їм належну правову оцінку та відобразити в рішенні результати такої оцінки з наведенням мотивів прийняття чи відмови у прийнятті доказів. Судом першої інстанції вимоги процесуального закону не виконані. Так, суд не дав жодної оцінки акту технічного обстеження квартири позивача від 05 лютого 2008 р., складеного комісією Деснянського райвиконкому, акту від 18.01.2008 р., складеного комісією об'єднання житлово-будівельних кооперативів, а також листам начальника управління архітектури та містобудування міської ради на адресу позивача (а.с. 6,7, 10) та іншим письмовим доказам, наданим позивачем.

По справі встановлено, що відповідач ОСОБА_8 є власником квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_5 є власником квартири НОМЕР_1 у цьому ж будинку. Відповідно до вимог ч.2 ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. Норми ст. 319 ЦК України зобов'язують власника при здійснені своїх прав та виконанні обов'язків додержуватись моральних засад суспільства та забороняють власнику використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян. З грудня 2007 р. відповідач почав здійснювати будівельні роботи по реконструкції своєї квартири ( перенесення частини перегородок), внаслідок чого у квартирі позивача виникли пошкодження у вигляді наскрізного отвору у плиті перекриття (підлога), частково відпала кахельна плитка зі стін кухні і ванної кімнати, пошкоджена цементна стяжка (підлога) у дверному прорізі між кухнею і кімнатою, зовні будинку спостерігалось відпадання розчину зі стиків панелей. Зазначені обставини підтверджуються змістом листів: начальника управління архітектури та містобудування міської ради на адресу позивача від 21.01.2008 р. № 1805-6, від 05.02.2008 р. № 93-6, від 18.02.2009 р. № 110; інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області від 06.03.2009 р. та від 18.03.2009 р. (а.с. 10,11). Наявні у квартирі позивача пошкодження зафіксовані у акті технічного обстеження квартири позивача, який складений 05 лютого 2008 р. комісією виконкому Деснянської районної у м. Чернігові ради та у відповіді Голови Деснянської районної у м. Чернігові ради на звернення ОСОБА_5 від 07.02.2008 р. (а.с.8, 9) та в акті від 18.01.2008 р. (а.с. 71).

Дані висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2306/11-24 від 11.06.2012 р. узгоджуються з наведеними вище доказами і об'єктивно ними підтверджуються, а тому доводи представника відповідача щодо неможливості застосовувати висновок експертизи при вирішенні справи суд не може визнати обґрунтованими.

Згідно з висновком експертизи № 2306/11-24 позивачеві заподіяна шкода на суму 9156 грн. Саме таку суму і належить стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди. Посилання позивача на те, що її фактичні витрати на ремонт становлять 25940,52 грн. не можуть бути підставою для задоволення позову у повному обсязі. Згідно з наданими на підтвердження своїх вимог позивачем документів ( а.с. 138-183 ), зазначена сума витрачена на ремонт всієї квартири, у тому числі на придбання будівельних матеріалів, сантехнічного обладнання, інструментів і т.п. Проте, відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Виходячи із змісту документів, якими зафіксовані виявлені у квартирі позивача пошкодження, що виникли внаслідок дій відповідача, відповідач зобов'язаний відшкодувати реальну вартість виконання робіт та вартість матеріалів, які необхідні для відновлення стану пошкоджених елементів квартири. При цьому, відповідно до названих вище норм закону і роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. (v0006700-92) «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» ( з наступними змінами і доповненнями), враховується зношеність пошкодженого (втраченого) майна. Наведені вище вимоги закону враховані експертом при визначенні розміру заподіяної шкоди

Вимоги ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди також підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконував роботи по реконструкції і ремонту належної йому квартири досить тривалий час, оскільки роботи фактично розпочаті у грудні 2007 р. (а.с. 6,7), дозвіл на розроблення проектно-кошторисної документації ОСОБА_8 наданий рішенням виконкому Чернігівської міської ради лише 17.06.2008 р., дозволу на початок будівельних робіт відповідачем не надано, а роботи виконувались фактично до кінця 2008 року. У зв'язку з неможливістю проживати у квартирі з такими пошкодженнями, відповідач і члени її сім'ї вимушені були змінити тимчасово місце проживання, що підтверджується довідкою масиву садівницьких товариств «Дружба» (а.с. 17). З врахуванням наведених вище обставин, зокрема необхідності вживати заходів для відновлення квартири та тривалості вимушеної зміни місця проживання ( з квітня по грудень 2008 р. ), суд вважає, що достатньою компенсацією моральних переживань позивача буде 5000 грн. Доводи позивача щодо причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача і смертю її батька не підтверджуються доказами. З даних медичних документів (а.с. 13-15) вбачається, що батько позивача страждав тяжкою хворобою, але об'єктивних даних про погіршення стану здоров'я ОСОБА_5 внаслідок стресу, викликаного неправомірними діями відповідача, в матеріалах справи немає.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, понесених на сплату судового збору, інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на правову допомогу, згідно з положеннями ст. 88 ЦПК України, підлягають задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги ОСОБА_5 судом задовольняються частково, а саме з 39940,50 грн. (25940,52 + 14000), які заявлені позивачем, суд стягує 14156,54 грн. (9156,54 + 5000), що становить майже 36% від заявлених вимог. Відтак, судові витрати підлягають відшкодуванню у загальній сумі 3176 грн. 22 коп., яка складається з наступних складових.

Витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви підлягають відшкодуванню у сумі 91,56 грн., тобто 1% від задоволеної суми позову, та відповідно 45,78 грн. за подання апеляційної скарги. З відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в судах обох інстанцій у сумі 240 грн. Також підлягають компенсації за рахунок відповідача витрати позивача на проведення судової експертизи в сумі 1800,96 грн., підтверджені документально, а саме квитанцією експертної установи. Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Виходячи із змісту наведеної норми Закону, акту здачі приймання адвокатських послуг та розмірів мінімальної заробітної плати у відповіді періоди,компенсації підлягають витрати позивача на оплату роботи адвоката протягом 6 годин у березні 2010 року ( 869 грн. х 40% х 6 год.), 4 годин у червні 2011 року (960 грн. х 40% х 4 год.) та 2 годин у серпні 2011 року ( 960 грн. х 40% х 2 год.) пропорційно задоволеним вимогам ( 36%), що становитиме 1537 грн. 92 коп.

Керуючись ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (4191-17) , ст.ст. 88, 303, 307, 309 ч.1 п. 1, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2011 року скасувати.

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 9156 (дев'ять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 54 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 5000 ( п'ять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 3716 (три тисячі сімсот шістнадцять) грн. 22 коп. у повернення судових витрат.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.